Зі сторони одиночний туризм здається ще тією авантюрою. Та насправді соло-походи мають купу переваг і не такі вже й складні у порівнянні з груповими. Головне — знати всі ризики і вміти попередити їх.

Зміст:

— Чому варто ходити в похід одному
— Труднощі і ризики одиночних походів
— Як організувати соло-похід і не налажати
      1. Опануйте навики виживання в дикій природі
      2. Підвищуйте складність поступово
      3. Ретельно вивчіть маршрут
      4. Підготуйте спорядження, одяг, їжу і воду
      5. Візьміть засоби для самозахисту
      6. Потурбуйтесь про безпечну і комфортну ночівлю
      7. Тримайте зв'язок з рідними і рятувальниками
 

Зверніть увагу!

З 7 грудня 2023 року в Україні діють нові правила переміщення прикордонною зоною:

  • Для перебування у зоні завширшки 5 км від держкордону потрібно отримати дозвіл ДПСУ. Знаходитися у смузі шириною 30-50 метрів від лінії кордону цивільним особам заборонено.

Таким чином, щоб відправитись в похід Мармаросами, Чивчинськими горами чи іншими прикордонними районами Карпат, туристи мають заздалегідь подати заяву у місцевий орган ДПСУ* (особисто, поштою або надіслати емейл) і отримати дозвіл (пропуск).

*В Закарпатській області заяви приймають прикордонні загони 27 у м. Мукачево і 94 у м. Чоп.  Контакти всіх прикордонних загонів України.

До заяви додають копії посвідчення особи. Діти віком до 18 років також мають отримати дозвіл (заяву подають батьки/опікуни).

Пропуск безкоштовний, заява на видачу розглядається протягом 10 днів.

Подробиці — на сайті ДПСУ.

Чому варто ходити в похід одному
 


 

Походи дарують новий досвід, емоції, змінюють світогляд. А якщо долаєш стежку наодинці, отримуєш ще більш потужний експіріенс:
 

  • Відпочиваєш від суспільства, спілкування з іншими. Не переживайте, “здичавіти” і десоціалізуватись за кілька днів і навіть тижнів навряд чи встигнете, скоріше навпаки — після такого ретриту з задоволенням повернетесь в звичне коло спілкування.
  • Перезавантажуєшся. Крокуючи у тиші стежкою, автоматично починаєш думати про життя і глибше розуміти себе та свої бажання.
  • Загартовуєш себе. Соло-похід робить аутдорника більш відповідальним, дисциплінованим, адже успіх і безпека подорожі залежать виключно від самого себе. 
  • Похід проходить у зручному для вас темпі. Хочете зупинятись щопівгодини, милуватись кожною скелею і фотографувати усі гарні квіточки — не проблема, ніхто не буде підганяти і закочувати очі. 


Однак дуже часто причина значно буденніша: організувати і реалізувати все одному буває легше і швидше, ніж групою.
 


З цієї ж причини соло-хайкінг — оптимальний варіант для тревел-блогерів. Ви можете знімати контент де і скільки захочете, довго шукати гарний ракурс і робити дублі. В групі ж навряд чи будуть в захваті від подібного.
 

Соло-похід насправді не обов’язково означає повну самотність. На багатьох маршрутах ви зустрінете інших туристів. З кимось лише привітаєтесь, а з іншими пройдете частину шляху разом. Когось виручите (чи вони вас), хтось розділить з вами вечерю, або ж ви просто ненадовго зупинитесь потеревенити.

Труднощі і ризики одиночних походів
 

Сольники мають купу переваг, але романтизувати й ідеалізувати такий формат мандрів не варто. Ви наодинці, немає підстраховки в особі інших туристів — за таких обставин вкрай важливо усвідомлювати всі ризики, бути готовим як до типових труднощів, так і непередбачених ситуацій:
 

  • Користуєтесь тим спорядженням, яке взяли. Вага наплічника більша, ніж в груповому поході, адже не можна розподілити речі колективного користування. Якщо щось забули, прийдеться обходитись без цього, або ж сподіватись позичити необхідне у перестрічних туристів.
     


 

  • Розраховуєте лише на свої навички. Ніхто не підкаже, як розвести багаття, чи безпечно переходити брід, куди сховатись від дощу, які дикорослі ягоди отруйні тощо.
  • У випадку НС потрібно надавати першу медичну допомогу самому собі, що не завжди можливо. Бажано всіма способами уникати травм, опіків та інших неприємностей, бути максимально обережним, постійно співвідносити свої можливості і рівень безпеки навколо, не йти на невиправданий ризик. 
  • Від частини маршрутів доведеться відмовитися, адже не скрізь реально пройти одному, без підстраховки товаришів. Обмеження стосуються і пори року — бродити горами в холодний час під силу далеко не кожному.
     

  • Більше ризик нападу диких звірів. Шумну велику групу хижаки зазвичай обходять стороною. А от зустріч з ведмедем чи іншою крупною твариною наодинці може стати серйозною проблемою.
  • Ночівля на самоті, турбота про власну безпеку, тягар відповідальності за прийняті рішення — ці та інші фактори можуть морально давити, викликати стрес у мандрівника, особливо початківця.

 

Моментами ви будете гостро відчувати самотність, а ідея провести час наодинці з природою почне здаватися жахливою. Не вистачатиме людей, розмов, веселощів. Навіть якщо здебільшого добре почуваєтесь наодинці, природна тяга до соціуму все ж може пересилити.
 

Як організувати соло-похід і не налажати
 

У соло-поході ви одночасно провідник, штурман, повар, медбрат і завхоз. І тим, хто постійно лажає і підводить групу теж, можливо, будете ви. Але також ви можете (і повинні!) стати й тим, хто все виправить, а ще краще не допустить фатальних помилок.
 

1. Опануйте навики виживання в дикій природі

Для успішного і безпечного самостійного походу потрібно вміти:
 

  1. Розробляти маршрут. Розрахувати кілометраж, час проходження, місця стоянок тощо.
  2. Користуватись навігацією: не тільки GPS, а й класичними компасом і картою.
     


 

  1. Розбивати табір. Вибрати правильне місце, встановити намет, забезпечити захист від вітру, холоду та опадів.
  2. Скласти меню, розрахувати продукти, готувати прості і швидкі страви на кострі і/або пальнику, розводити вогнище.
  3. Надавати першу допомогу в разі отруєння, травм, опіків тощо.
     

 

 Основи можна почерпнути з блогу Shambala та інших авторитетних джерел. Але відпрацьовувати навики, перевіряти і закріплювати теоретичну інформацію потрібно виключно на практиці.
 

Найрозумніше рішення — спочатку набратись досвіду в групових походах, і тільки потім потроху переходити до одиночних треків.
 

2. Підвищуйте складність поступово
 

Не поспішайте і критично оцінюйте свій рівень підготовки. Дайте собі час адаптуватись до одиночних походів психологічно і фізично, послідовно переходьте від простого до складного:
 

  • Почніть з коротких вилазок без ночівлі, але з бівачним спорядженням (щоб відчути вагу повного рюкзака). Наступного разу влаштуйте одну ночівлю. Поступово переходьте до все довших і довших треків.
  • На початку вибирайте популярні маршрути, щоб залишатися наодинці лише частину шляху. На багатолюдних треках є, до кого звернутись за допомогою, важче заблукати і менше страх самотності в горах.
     

  • Завжди будьте готові до різкої зміни погоди, але початково плануйте похід на теплі і сухі дні. Туман, шквальний вітер, злива тощо — не найкращі умови для першого знайомства з природою тет-а-тет. Тому спочатку практикуйтесь в теплий період, а вже коли призвичаєтеся, беріться за міжсезонні і навіть зимові вилазки.

Зверніть увагу! Багато аутдорників категорично проти зимових соло-походів і вважають їх мало не актом самогубства в зв’язку з підвищеним ризиком. Найбільш небезпечно попасти під лавину або отримати критичне переохолодження. Також взимку легше заблукати, а ще одному важко торувати сніг. Втім, це не означає, що зимовий одиночний трек — нереальна задумка. Так, це завжди підвищений ризик, але добре підготовленому відповідальному аутдорнику під силу й таке. Головне — строго притримуватись правил безпеки в зимовому поході. 

  • Поступово підвищуйте технічну складність. Для старту візьміть щось легеньке: почніть, наприклад, з гори Гимба на Боржаві (підйом на хребет по канатці допоможе зберегти сили на початку) або одноденних треків хребтом Явірник. Та й взагалі в літніх Карпатах повно хороших локацій для першого сольника. 

Як зрозуміти, що готовий перейти до наступного етапу? Не має бути страшно. Ви можете хвилюватися, розгубитися, але не боятися! Якщо на початку шляху розумієте, що все ж не розрахували і переступили межу своїх можливостей, краще за першої нагоди зійти з некомфортного маршруту. Не допускайте фізичного і психологічного стану “на межі” — похід має приносити задоволення, а не страждання. 

3. Ретельно вивчіть маршрут

Підготовлений турист — живий турист. Особливо це стосується соло-мандрівників. А щоб знати, до чого саме готуватись, важливо добре ознайомитись з умовами подорожі.

Збирайте інформацію навіть про популярні і прості стежки, а складні й малолюдні треки тим паче треба вивчити під лупою.
 

Що важливо знати про маршрут:
 

  • Категорія (складність) — має відповідати вашому рівню підготовки!
  • Наявність і якість маркування.
  • Варіанти аварійних сходів, обходів.
  • Всі можливі перешкоди на шляху: броди, слизькі ділянки, круті схили, буреломи тощо. Об’єктивно оцініть, зможете подолати їх самотужки, чи варто одразу запланувати обхід/поміняти маршрут.
  • Флора і фауна регіону. Які тварини водяться в даній місцевості і які з них небезпечні для людини. Які трави, гриби і ягоди ростуть (і в який час), що з цього їстівне, а що отруйне.
     

  • Погодні умови. Беріть до уваги не тільки прогноз на заплановану дату. Дані про погоду у цей період за минулі роки допоможуть зрозуміти, до яких різких перемін бути готовим, і взяти відповідне спорядження і одяг.
  • Тривалість світлового дня у запланований період, орієнтовна швидкість пересування. Переходи мають припадати на світлий час доби. Для цього прорахуйте все і розподіліть загальний кілометраж таким чином, щоб приходити до місця ночівлі завидна. Плануйте з запасом!
  • Де знаходяться найближчі продуктові магазини, аптеки, лікарні, пункт рятувальників тощо.
  • Зручні і безпечні галявини для стоянки з наметом + туристичні притулки або інші місця* для ночівлі /зупинки під час негоди.

*В Карпатах повноцінних притулків мало, але крім них є придатні для зупинки вівчарські колиби. Також можна зупинитися в кемпінгу.

  • Всі можливі джерела питної води. Запасу з дому вистачить на кілька днів, а далі доведеться шукати придатну для пиття воду. Враховуйте, що часто джерела пересихають, замулюються, тож потрібно мати на прикметі якомога більше запасних варіантів.
  • Наявність і якість покриття мобільної мережі. Зв’язок яких операторів доступний.

Де шукати інформацію?

Основні відомості є в путівниках, на офіційних сайтах заповідників тощо. Також ознайомтесь з реальним досвідом людей: читайте і дивіться на YouTube звіти з походів, уважно передивляйтесь коментарі і фотографії до локацій на Google-картах, знайдіть пов’язані з вашим маршрутом дописи в соцмережах, блоги мандрівників.

4. Підготуйте спорядження, одяг, їжу і воду

Що брати в соло-похід? За основу візьміть базовий список спорядження для походу, але врахуйте особисті уподобання, потреби, і головне, загальну вагу речей. В сольнику несете все самі, і необхідно продумати, як безболісно зменшити тягар на плечах. Робіть ставку не на кількість, а на якість спорядження — в цьому плані туристам-одинакам добре підійде формат ультралайт: надлегке технологічне спорядження, сублімати замість консерв, багатофункціональні гаджети тощо.

Від частини речей можна відмовитись, якщо впевнені, що обійдетесь без них. Але враховуйте, що навіть різні дрібниці часто виявляються дуже корисними. В будь-якому разі, будь-де і будь-коли, вам потрібний мінімальний комплект речей для виживання:

  1. Засоби навігації. Чим складніший маршрут, тим більш надійною має бути навігація. Необхідні різні засоби: офлайн-карти в телефоні, GPS-трекер (окремий пристрій!), традиційні компас і паперова карта. Останні два найнадійніші і виручать, якщо електронні прилади вийдуть з ладу.

Порада. Заздалегідь навчіться користуватись компасом і читати карти, тренуйте навички орієнтування ще вдома.

  1. Туристичний ліхтар. Беріть навіть в одноденки, на випадок пізнього повернення.
  2. Сонцезахисні засоби — в горах потрібні завжди, в будь-яку погоду! Чим вище — тим більший SPF. Детальніше про захист від сонця в горах.
  3. Аптечка з основними засобами для надання першої допомоги та індивідуальними ліками.

  1. Укриття від вітру та опадів. Це може бути не тільки намет — в цілях економії ваги допустимо ночувати під тентом, якщо дозволяють погодні умови. Можна зробити ліжко прямо на землі або ж спати в гамаку. Для будь-якого з форматів ночівлі знадобиться килимок і спальник.
  2. Теплий одяг. В усі пори року потрібні три шари одягу: базовий (термобілизна/футболка+шорти), утеплюючий (фліска), вітро- і водо-захисний (вітровка/мембранка) + змінний теплий одяг для сну, перчатки, баф і шапка. Такий набір не дозволить замерзнути в разі різкої зміни погоди. Подробиці читайте в статті про концепцію трьох шарів.
  3. Вогнищеве: запальничка і/або кресало, сірники (герметично запаковані або спеціальні туристичні), розпалка тощо.
  4. Ремнабір і ніж.
  5. Запас води. Під час мандрів важливо не допустити зневоднення. Пийте вдосталь і постійно робіть запаси. Більше про водний баланс в поході.
  6. Запас їжі. Чим довша пригода, тим ретельніше плануйте, що та скільки будете їсти. Потрібні продукти для приготування повноцінних страв, туристична їжа в форматі “додай окріп” і калорійні швидкі перекуси. Що брати з їжі в похід (список).

5. Візьміть засоби для самозахисту

Головні небезпеки одиночних походів — травми (в результаті падіння), зневоднення, отруєння, переохолодження. Однак підсвідомо більше боїшся зустріти на шляху господарів лісу. В українських Карпатах, та й багатьох інших туристичних регіонах на популярних маршрутах небезпека нападу ведмедя, вовка, рисі чи інших хижаків низька. Однак перестрахуватись не завадить, особливо якщо ви один на кілька кілька кілометрів навколо.

  • Інформуйте звірів про свою присутність шумом. В продажі є спеціальні ведмежі дзвіночки, але й без них впораєтесь: співайте, стучіть казанком, свистіть тощо. Важливо робити це в місцях з обмеженою видимістю (на сліпих поворотах, серед густого лісу тощо).
  • Під час ночівлі ретельно ховайте їжу, щоб не привабити запахом тварин.
  • Не слухайте музику в навушниках, щоб вчасно помітити можливу небезпеку.

На випадок, якщо все ж натрапите на звіра, тримайте під рукою засоби для самозахисту:

  • перцевий спрей (найдієвіший засіб);
  • свисток і/або кишенькова сигналізація (для відлякування тварин і привернення уваги туристів поблизу);
  • фальшфейер;

Засоби самозахисту знадобляться і там, де немає хижих звірів. Майже скрізь можна зустріти бродячих собак. Та ще більше варто остерігатись незнайомих людей. Турист туриста не образить, а от бродяги, маргинали з населених пунктів поблизу можуть стати реальною загрозою. Вони, як і звірі, стороняться груп, але можуть скривдити одинокого мандрівника. Щоб мінімізувати можливість зустрічі з такими особами:

  • Не прокладайте трек вздовж околиць сіл. З одного боку, в перших походах буде спокійніше з цивілізацією під боком. З іншого, росте шанс зустріти нетверезого і вороже налаштованого “аборигена”.
  • Купіть намет захисного кольору (хакі/болотного/коричневого), щоб “злитися” з місцевістю і не приваблювати до себе зайву увагу під час ночівлі.
  • Візьміть собаку. Домашній улюбленець стане і охоронцем, і співрозмовником:) Але заздалегідь дізнайтесь про особливості відпочинку на природі з собакою. 

  • Ніколи не анонсуйте в соцмережах, що йдете в одиночний похід і тим паче не публікуйте подробиць.
  • Якщо все ж зустріли на шляху підозрілих осіб, впевнено стверджуйте, що ваші супутники поруч, і не діліться деталями маршруту. 

Чи безпечний соло-похід для жінок?

Може здаватися, що жінка не осилить одиночний похід —  довготривалий так точно. Однак успішний досвід багатьох аутдорниць доводить протилежне. Так, в деяких моментах буде важче, про особисту безпеку потрібно турбуватись трохи більше. Але в цілому одна посеред гір жінка перебуває приблизно в такій же безпеці, як і в місті, а то й безпечніше. Тож в гендерному плані соло-походи точно не мають обмежень.

6. Потурбуйтесь про безпечну і комфортну ночівлю
 

Більше диких звірів в горах малодосвідчених соло-туристів лякають хіба що перші ночівлі на самоті. Ці страхи здебільшого безпідставні, і на четвертому-п’ятому самостійному поході ви звикнете і перестане боятися темряви і навколишніх звуків.

Адаптація пройде швидше і результативніше, якщо дотримуватися наступних порад:
 

  • Встигніть добратися до стоянки завидна. Поки світло, добре роздивіться і підготуйте локацію, зберіть хмиз, наберіть воду, приготуйте вечерю, щоб потім не довелось робити все це в темноті і відходити далеко від намету.
  • Впевніться, що місце для стоянки безпечне (поруч немає аварійних дерев, урвищ тощо). Краще робити табір на відкритій галявині, але не під окремо стоячими деревами (небезпечно в грозу).
  • Завидна огляньте місце для табору, зверніть увагу на всі дивні пеньки, гілля, кущі — в темноті їх силуети можуть налякати, тож варто одразу позначити для себе всіх “монстрів”.
     

  • Не вслухайтесь в кожен звук. Дерева і трава, камінці, струмок, птахи, дрібні звірі та рептилії вночі грають цілий концерт, і найчастіше звуки нічного лісу не несуть в собі небезпеки. Тож розслабтесь і переключіть увагу: слухайте музику або дивіться фільм, читайте перед сном. Можна ізолюватись від зовнішніх звуків з допомогою навушників або берушів, однак це не найкраща ідея — все ж одинокий турист має бути на сторожі.
  • Міцному сну напряму сприяють якісне, правильно підібране бівачне спорядження та одяг. Якщо незручно, холодно, сиро, всю ніч прокидаєшся, крутишся і ще більше напрягаєшся. А на ранок почуваєшся розбитими, кволими — як наслідок, знижується концентрація уваги, а з нею й загальна безпека на маршруті. Тож обов'язково візьміть до уваги рекомендації щодо комфортного сну в наметі. 

7. Тримайте зв'язок з рідними і рятувальниками

У пориві “відректися від усього людства” і зануритися в пригоду наодинці з природою не забудьте про важливий момент — зв'язок з зовнішнім світом. “По той бік цивілізації” мають знати, де ви знаходитесь і чи все добре. Стався нещасний випадок, вибились з сил, заблукали, — для таких та інших критичних ситуацій необхідно мати можливість отримати допомогу зовні.

  • Попередьте про мандрівку мінімум одну близьку людину (врівноважену і відповідальну). Залиште карту з позначками/GPS-трек (включаючи аварійні сходи) і розклад, щоб знати ваше приблизне місцезнаходження в той чи інший день.
  • Домовтесь зв’язуватись з довіреною людиною мінімум раз на день. Підтвердіть, що ви в порядку і повідомте поточне місцезнаходження. Якщо не виходите на зв'язок протягом доби, ваш “опікун” звертається до рятувальників.
  • Дізнайтесь телефони місцевих рятувальних патрулів і запишіть їх в мобільний і на папері.
  • Якщо на маршруті можна зареєструватись — завжди робіть це. Залиште контактні дані, карту і розклад походу. Або подзвоніть в місцевий пошуково-рятувальний підрозділ і проінформуйте співробітників, куди відправляєтеся і коли плануєте завершити похід. 
  • Слідкуйте за батареєю телефона. Періодично вмикайте режим “В літаку” для економії заряду. Не користуйтесь ліхтарем на телефоні. Візьміть повербанк.
  • Якщо попереду довгий складний шлях місцевістю, де немає стабільного мобільного зв’язку, варто розщедритись на супутниковий комунікатор. Прилад не дешевий, зате будете впевнені, що зможете будь-де викликати допомогу у разі НС.

Наостанок нагадаємо, що важливо правильно налаштуватись на мандрівку. Будьте впевнені в собі і не бійтесь зробити перший крок. Водночас не геройствуйте і тверезо оцінюйте можливі ризики, довіряйте інтуїції і не соромтесь повернути назад, коли щось пішло не так. Втім, ми впевнені, що з правильною підготовкою і якісним спорядженням ви успішно пройдете весь шлях!