Довідка:

  • Де знаходиться: Івано-Франківська і Закарпатська області.
  • Найвища точка (на території України): Піп Іван Мармароський (ПІМ), 1938 м.
  • Тривалість маршруту: від 2-х до 5-ти днів.

Мармароси здивують навіть тих, хто пройшов Українські Карпати вздовж і впоперек. Це одні з найцікавіших та найскладніших гір в Україні. Розказуємо, чому ж Мармароси такі особливі і як правильно спланувати подорож.

 

Особливості Мармароського гірського масиву

Мармароси розкинулися вздовж державного кордону між Україною та Румунією (про специфіку перебування у прикордонній зоні далі). Власне, більша частина розташована саме на території сусідньої держави, там же знаходиться і найвища точка Мармаросів, гора Фаркеу (1961 м).

В Україні ж можна пройтися північними і північно-західними схилами, а саме Чивчинськими (г.Стіг — г. Гнатася) і Рахівськими горами (від с.Ділове до г. Стіг). Останні найбільше цікавлять туристів. Тут прокладено чимало маршрутів і локація з кожним роком стає все популярнішою.

Завдяки особливостям ландшафту і клімату Рахівські гори також часто називають Гуцульськими Альпами. Стрімкі скелясті схили, гострі вершини, глибокі долини річок і широкі полонини, — все це і правда більше схоже на Альпи, аніж на інші Карпатські хребти. Захоплює? А це тільки частина тутешніх скарбів!

Мармароси — це також буйство квітів в теплу року (зокрема легендарної червоної рути та едельвейсів). Вічнозелені передгір’я, зарослі сосни, ялівцю і вільхи. Унікальні букові праліси, внесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Шматочки мармуру на стежках (по одній із версій саме поклади мармуру дали назву горам). А ще  Мармароси — найстаріші гори в Карпатах, свідки льодовикового періоду (про нього досі нагадують льодовикові кари і глибокі урвища). 

 

Важливо! Мармароський гірський масив не тільки захоплює своїми пейзажами, але й перевіряє туристів на силу і витримку. Місцеві маршрути потребують фізичної підготовки — хоча б мінімальної для коротких дводенних треків. А довгі і/або зимові маршрути розраховані виключно на досвідчених похідників. Будьте готові до тривалих переходів, кам’янистих стежок, різких перепадів висоти, віддаленості від цивілізації тощо. Для походів з маленькими дітьми та в цілому першого знайомства з горами варто підібрати простіші маршрути (наприклад, хребет Явірник в околицях Яремче). 

 

 

Оформлення дозволу на похід прикордонною територією

Для походу Мармароським масивом потрібно мати дозвіл на перебування на прикордонній території. Його в разі потреби пред'являють патрулю на ділянках, що межують з Румунією. Але не лякайтесь — отримати дозвіл не складно, головне потурбуватись про це заздалегідь:

  • Мінімум за кілька днів (але краще за 1-2 тижні) до старту потрібно надіслати електронний лист начальнику Мукачівського прикордонного загону (контакти далі). В ньому вказуєте склад групи, паспортні дані, адрес і телефон кожного учасника, маршрут і терміни походу. 
  • Зразки листа: 1, 2, 3. Актуальні ПІБ і звання начальника загону тут.
  • Керівник групи бере в похід роздрукований лист з заявою на отримання дозволу, кожен учасник — внутрішній паспорт (оригінал).
  • На початку маршруту у прикордонному відділі в селі Ділове або Богдан потрібно передати роздруковану заяву та пред’явити паспорти. Після цього ви отримаєте паперовий дозвіл, який і треба буде показувати прикордонникам за необхідності.
  • Після завершення походу потрібно повідомити про це прикордонників по телефону/SMS. 

Зверніть увагу!

  • На маршруті по Мармароському хребту заборонено перетинати кордон і заходити на територію Румунії, навіть якщо у вас є закордонний паспорт. Звертайте увагу на прикордонні стовпчики та не сходьте зі стежки.
  • Для походу Чивчинськими горами лист потрібно надсилати на ел.адресу Чернівецького прикордонного загону, а дозвіл отримувати в с. Зелене.
  • Якщо похід стартує не в с. Ділове/Богдан/Зелене, а в іншому місці, і ви не можете отримати паперовий дозвіл, зателефонуйте у відділ прикоронної сліжуби і попередьте про вихід на маршрут. Тримайте копію заяви і паспорти під рукою на випадок перевірки патрулем.  
  • Процедура отримання дозволу періодично змінюється. Так, раніше потрібно було відправляти листа за 2 тижні і телефонувати для підтвердження його отримання. Щоб бути впевненим у правильності оформлення, варто уточнити актуальні правила по телефону.  

Контакти:

Мукачівський прикордонний загін
т. 031 313 82 61, email: mukachevo_zagin@dpsu.gov.ua 

Відділ прикордонної служби в селі Ділове
вул. Требушанська, 60, т. 031 323 23 45

Чернівецький прикордонний загін
т. 037 259 19 49, email: chernivci_zagin@dpsu.gov.ua 

 

Популярні маршрути Українськими Мармаросами. Логістика

Найчастіше похід Мармаросами починають з села Ділове. Це — найближчий до ПІМ населений пункт і найзручніша точка для старту. Але також є маршрути з Рахова та сіл Костилівка, Луги, Богдан. 
Як доїхати?

  • В Рахів. Поїздом з Києва, Львова, Одеси. Автобусом з Івано-Франківська, Ужгорода, Солотвино, Мукачевого. Електричкою Коломия-Ділове (включає зупинки на станціях Рахів, Костилівка, Яремче, Ворохта, Лазещина, Кваси).
  • В с. Ділове. Автобусом з Рахова, Івано-Франківська, Коломиї, Солотвино, Мукачевого, Ужгорода. Або електричкою Коломия-Ділове.
  • В с. Костилівка. Рейсовим автобусом з Рахова або електричкою Коломия-Ділове (виходити на станції Берлибаш).
  • В с. Богдан і Луги. Рейсовим автобусом або на таксі з Рахова

 


с.Ділове — ПІМ — с.Ділове

Відстань: 37 км. Тривалість: 2 дні.

Найпопулярніший і найкоротший маршрут на Мармаросах. Якщо є сили і бажання, його можна швидко пройти навіть за один день, але все ж краще йти в середньому темпі і насолоджуватись пейзажами. Ночувати зручно на полонині Лисича. 

Маршрут радіальний. Старт і фініш — в селі Ділове. Головна ціль маршруту — це звичайно ж, Піп Іван Мармароський (не плутайте з Чорногірським!), найвища точка української частини Мармаросів. Гора має унікальні обриси і будову: за майже ідеальну форму її часто порівнюють з Єгипетськими пірамідами, а в глибоких льодовикових карах на північно-східних схилах навіть влітку затримується сніг. І само собою, звідси відкриваються неймовірні пейзажі Карпат по обидва боки кордону. 

 

Маршрут в цілому не дуже складний, підійде для аутдорників з невеликим досвідом та середньою фізичною підготовкою. Початок  стежки пологий, але потім вона поступово набирає висоту, і чим далі, тим більш відчутним буде перепад (всього різниця висот близько 1600 метрів). 
Стежка маркована (червоно-білим), по дорозі є зручні майданчики для привалу, альтанки, лавочки і столики. З незручностей — періодично трапляються невеликі броди, і доводиться майструвати “мости” з підручних матеріалів (каменів, колод) або переходити крижану воду босоніж.

Альтернативний варіант

Якщо не хочете йти одним і тим же шляхом туди й назад, можна стартувати/фінішувати не в Діловому, а в Костилівці (стара назва Берлибаш). В такому разі, нитка маршруту від ПІМ буде виглядати так: ПІМ — пол. Лисича — пол. Берлебашка — вздовж потоку Великий Берлибаш (Великий струмок) — с. Костилівка (16 км). Маршрут від пол.Берлебашка — немаркований, малолюдний. Після повеней і злив прохід може бути сильно ускладнений.

 

с.Ділове — Ялинський водоспад — ПІМ — Петрос і Берлебашка — с.Ділове

Відстань: 51,5 км. Тривалість: 4 дні.

По суті, це “розширена версія” попереднього маршруту, триваліша і розрахована на досвідчених похідників. 
Дорога теж радіальна, зі стартом і фінішем в с. Ділове. Основна частина маршруту йде вздовж потоку Білий (притока Тиси) і через полонину Лисича  по біло-червоному маркуванню. Але, крім гори Піп Іван, маршрут включає ще ряд цікавих локацій:

  • Ялинський водоспад — найвищий (серед однокаскадних) в Україні. Потік води, який падає зі скелі висотою 26 метрів, в оточенні диких карпатських лісів — таке видовище точно варте уваги! Стежка до нього починається приблизно за 4 км від старту маршруту в Діловому. З основної дороги потрібно звернути вліво і рухатись по жовтому маркуванню. Від водоспаду можна повернутись на основний маршрут, або ж піти іншим шляхом — немаркованою стежкою через траверс г. Щевора до полонини Лисича (в цьому разі не доведеться скидати, а потім знову набирати висоту). 

  • Від полонини Лисича стартують два радіальні підмаршрути. Один веде до ПІМ, а другий — на гори Петрос Мармароський (1781 м) і Берлебашка (1734 м)
  • Стежка на Піп Іван для цього маршруту не обривається на вершині, а веде ще трохи далі, хребтом вздовж українсько-румунського кордону до кемпінгу у підніжжя гори і далі траверсом через північно-східний схил гори — знову на полонину Лисича. По дорозі можна подивитись на озеро Криваве — маловідоме, але цікаве місце. Свою назву озеро отримало через червоні водорості і камені. Але, подейкують, іноді його води і правда забарвлюються кров'ю не надто обачних туристів, які поранились на стрімкому серпантині по дорозі сюди. Тож будьте уважні і рухайтесь обережно, якщо захочете відвідати озеро. 

 

Рахів — ПІМ — с.Богдан

Відстань: 48 км. Тривалість: 3-4 дні. 

Маршрут кардинально відрізняється від попередніх. Основна ціль тут теж ПІМ, але шлях до нього проходить через доволі “дикі місця”. Дорога не дуже популярна, тож шанси зустріти на ній натовпи туристів мінімальні. 

Маршрут лінійний, старт — в м. Рахів, фінал — в с. Богдан (або навпаки). Відразу з Богдана стежка набирає висоту і більша частина шляху проходить гребенем хребта. 

Маршрут включає перехід (переважно траверсами) через гори Маслокрут (1556 м), Томнатик (1480 м), Бендряска (1548 м), Холовач (1545 м), ПІМ (1936 м), Берлебашка (1734 м), Мегура (1497 м), Менчул (1385 м). В цілому похід — не з легких, розрахований на досвідчених аутдорників.  

Альтернативні варіанти: 

  • Можна скомбінувати маршрути з Рахова/Богдана і класичний маршрут Ділове-ПІМ. В такому разі, до Попа Івана ви йдете з Ділового по маркованій стежці, а назад повертається до Рахова (всього бл. 34 км) або с. Богдан (всього бл.42 км) . Або ж навпаки, стартуєте в Рахові/Богдані і фінішуєте в Діловому. 
  • Ще одна варіація — старт в Рахові і фініш в с.Луги. В цьому разі від ПІМ потрібно йти хребтом по кордону аж до г. Стіг. Перед горою стежка повертає на північ і вздовж потоку Стоговець і р. Біла Тиса прямує до с.Луги.


с.Ділове — ПІМ — Піп Іван Чорногірський 

Відстань: 55 км. Тривалість: 5 днів. 

Найдовший і найцікавіший маршрут, розрахований на досвідчених, витривалих похідників. Стежку також часто називають “Від Івана до Івана” (або “від Попа до Попа”), тобто від Мармароського Попа Івана до Чорногірського Попа Івана. Вона охоплює більшу частину Мармаросів і “шматочок” Чорногірського хребта. 

Стартує маршрут в с.Ділове і до ПІМ повністю дублює “базову” стежку Ділове-ПІМ. А далі шлях пролягає вздовж державного кордону аж до гори Стіг, яка одночасно являється межею між Рахівськими, Чивчинськими горами і Чорногорою, Закарпатською та Івано-Франківською областями, Україною і Румунією. 

Далі стежка повертає на північ і через масив Чорногора слідує до кінцевої цілі — г. Піп Іван Чорногірський. Після сходження на ПІЧ можна завершити подорож в селі Дземброня (всього буде близько 70 км). Або ж продовжити шлях по Чорногірському хребту аж до с. Лазещина (по червоному маркуванню)  — в такому разі загальна відстань (від Ділового) складе більше 90 км. Детальніше про маршрути Чорногорою — в статті про сходження на Говерлу.

Як ви вже зрозуміли, стежка “Від Івана до Івана” охоплює неймовірну кількість вершин. Окрім “Іванів”, маршрут включає перехід (траверсом або підйом) через гори Холовач, Бендряска, Томнатик, Маслокрут, Межипотоки, Неніска Мала і Велика, Юрческу-Мале, Стіг, Вихід, Васкул.  

 

Коли найкраще ходити на Мармароси, що взяти з собою? 

Щоб грамотно зібратися в похід Карпатами в першу чергу орієнтуйтесь на базові правила та списки: 

Також потрібно зважати на специфіку походу: тривалість, складність, погодні умови тощо. Враховуючи, що більшість маршрутів через Мармароси тривають від двох діб і більше, і за один день доводиться проходити чималу відстань, особливу увагу варто звернути на вибір рюкзака і правильно його скласти. Також для успішного подолання великих відстаней та складних ділянок на шляху потрібно грамотно підібрати взуття для гір і використовувати трекінгові палиці. В поході Мармаросами обов'язково знадобиться надійний намет — читайте, як правильно його вибрати і як організувати комфортну ночівлю. А так як частина маршрутів немаркована, не обійтися без карти, GPS та інших засобів навігації. 

 
Погода на Мармаросах, як, в принципі, в усіх Карпатах, часто буває непередбачуваною та мінливою. Тож варто бути готовим до всього. Однак є й загальні сезонні особливості, на які можна орієнтуватися, плануючи подорож. 

  • Літо. Найкраща пора року, щоб насолодитися квітучими Мармароськими горами. Серпень — зазвичай найсухіший, можна не боятися частих злив і складних бродів, але досить спекотно і частина струмків з питною водою пересихає. Червень, навпаки — один з наймокріших місяців у році. Зате в цей час можна милуватись повноводними водоспадами, а ще в червні розквітає рододендрон східнокарпатський, більш відомий українцям як червона рута, а також нарциси, сон білий та інші квіти. Якщо весна була пізньою, пік цвітіння можна застати і в липні. Тоді ж починається і сезон чорниць в Карпатах. Тож, плануючи подорож на середину літа, точно не прогадаєте. Але будьте готові до того, що відвідати Мармароси в цей період буде багато охочих, а сильні зливи можуть застати вас зненацька у будь-який день літа. 

  • Осінь. Перша половина осені теж чудово підходить для походу. Ще не надто мокро і холодно, а на стежках більше шансів зустріти гриби і ягоди, а не інших туристів:) Класичної “золотої осені” на Мармаросах майже немає, адже ліси тут переважно хвойні, але дух осінніх Карпат все одно відчувається. 
  • Зима. Якщо навіть літні Мармароси не дуже розраховані на новачків, то в холодну пору року без попереднього досвіду зимових походів сюди точно приїжджати не варто! А ось аутдорників з середнім та високим рівнем підготовки зимові Мармароси не налякають. Головне брати снігоступи, бо сніг на місцевих стежках буває дуже глибоким. Також вивчіть основи лавинної безпеки, тримайтесь подалі від карнизів (особливо на північно-східному схилі ПІМ), по можливості уникайте переходів в тумані і під час снігопаду (хоча б не підіймайтесь на вершини). Остерігайтесь переохолоджень: дізнайтесь, як зігрітися у поході, та як ночувати взимку у наметі.  Зимою Мармароси також приваблюють любителів скітура. Сезон тут починається у грудні, а найкращим часом для покатушок вважається лютий. 

  • Весна. Мармаросам байдуже на календар — повноцінний сніговий покрив тут може затриматись до кінця березня, а на північних схилах — взагалі до літа. Фактично ж весна починається у квітні. В цей час теплішає, на початку травня полонини вкриваються крокусами. Проте додається нова проблема — підвищена вологість. Ноги будуть мокрі майже гарантовано, тому обов’язково беріть непромокаючі штани і взуття, захисні гетри. А на випадок весняних злив — довощивики, рейнкавери на рюкзак та інші засоби для захисту від дощу у поході. 

 

Джерела води та ночівля на маршруті

В плані доступу до питної води та зручних місць для розбивання табору Мармароси — майже ідеальні! По дорозі є багато джерел, облаштовані (або просто придатні) для встановлення наметів майданчики. Є навіть повноцінні туристичні притулки і вівчарські колиби, де можна переночувати безплатно/за помірну плату (детальніше про притулки та колиби в Карпатах). Більшість усіх цих місць розташовані на полонинах або поруч з ними:

  • Лисича. Однозначно, найпопулярніша полонина на Мармаросах. Звідси зручно робити радіальні походи без рюкзаків на ПІМ, Берлебашку, Петрос. На полонині є кілька джерел і майданчики під намети. У місцевій вівчарській колибі влітку можна купити сир та інші молочні продукти, а з жовтня по квітень переночувати (стан хатинки задовільний, але є пічка). Бонусом з полонини Лисича відкриваються чудові види на Мармароси. Але, що очікувано, тут зазвичай багатолюдно і шумно. 

Зверніть увагу. В північній частині Лисичої, ближче до полонини Ратундуль, донедавна був відомий багатьом похідникам туристичний притулок (також відомий як “будинок лісників” або “колиба перед Поп Іваном”), але більше на нього розраховувати не можна — кілька років тому будівля згоріла майже вщент. 

  • Урочище Обніж (в долині потоку Білий) і полонина Берлебашка. Є кілька струмків, криниця, колиба (в незадовільному стані, для ночівлі малопридатна). Це місце часто виручає тих, хто не встиг засвітла дійти до Лисичої (або хоче заночувати в більш усамітненому місці). 
  • Щевора. Візьміть до уваги це місце, якщо будете йти від Ялинського водоспаду до пол.Лисича траверсом г.Щевора. На полонині є відносно нова колиба з буржуйкою і нарами для сну, приблизно за 500 метрів від неї — невелике джерело. Ще одна колиба є біля самого водоспаду, але вона знаходиться у вкрай поганому стані. 
  • Струнга. На полонині, окрім джерела і придатних місць під намети, є повноцінний гірський притулок Marmaros Rescue Hut. Розрахований приблизно на 15 чоловік. Проживання платне, є душ, туалет, кухня, генератор і навіть баня. Але головне, тут є пункт рятувальників-волонтерів, які не тільки займаються порятунком людей в горах, а й організовують скітур і фрірайд тури зимовими Мармаросами. 

  • Межипотоки. На полонині є великий 4-кімнатний будинок з пічкою. Хороше місце для ночівлі, але інколи може бути зайняте прикордонниками. Недалеко від Межипотоків, на полонині Довга є зручні майданчики під намети туристичні і стара колиба (стан невідомий). 
  • Неніска. Полонина під горою Неніска Мала. Є джерело і невелика курна колиба  (стан задовільний, без пічки). Північніше полонини є ще одна колиба, більша і в кращому стані, з пічкою. 
  • Радуль. Велика галявина під однойменною горою. Розташована по маршруту “Від Івана до Івана”, трохи північніше державного кордону. Є потужне джерело і стара колиба (придатна для ночівлі, але без пічки), також звідси відкриваються чудові види на Чорногору. Біля сусідньої вершини Стіг також є невелика полонина з джерелом (ненадійне). 
  • Щівник. Полонина між г. Вихід і Щівник. Місцеву колибу влітку використовують вівчарі, а взимку — туристи для ночівлі. Також є платний туристичний притулок з душем. Ще одна вівчарська колиба з альтанкою знаходиться під г. Щівник зі сторони полонини Радуль. 

Довгий час Мармароси залишались не популярною, важкодоступною частиною Карпат, куди добиралися тільки найзавзятіші похідники. Але сьогодні цей напрям приваблює все більше і більше аутдорників. Тож, якщо хочете застати малолюдні Мармароси у дикому, первісному стані, радимо поспішати і вже зараз почати планувати подорож цими неймовірними місцями!