Скелелазіння і походи — це не лише про гори і пригоди на відкритому повітрі. Не менш цікаво досліджувати підземний світ печер. Розказуємо про специфіку та можливі ризики, яке спорядження потрібно, як підготуватись і де зайнятись спелеотуризмом в Україні.

Зміст:

 

 

Зверніть увагу! Спелеологія — це наукове дослідження печер (вивчення місцевих пород, мікроорганізмів тощо). Спелеотуризм (або кейвінг) — спуск в печери в спортивних та пізнавальних цілях, може межувати зі спелеологією (відкриття і дослідження нових ділянок та інше).

Короткі екскурсійні спелеотури не передбачають особливої підготовки та екіпіровки, проводяться в добре вивчених, безпечних локаціях без складних перешкод. Ми ж розглянемо іншу групу — спортивні/експедиційні спелеотури в необлаштованих (зокрема малодосліджених) печерах, які тривають від 1-2 днів до кількох тижнів і вимагають спеціальних навиків та обладнання. 

Види печер і класифікація спелеомаршрутів

На Землі є лавові, льодові, тектонічні, вулканічні печери, але найчастіше зустрічаються карстові/гіпсові порожнини, утворені внаслідок вимивання мінеральних порід тисячі років тому. Найбільші з них знаходяться у США, Мексиці, Франції, Чехії, Китаї. Цікаві локації (включаючи одні з найдовших у світі печер) є і в Україні (детально наприкінці).

Розрізняють горизонтальні карстові печери (проходження без засобів для скелелазіння), вертикальні (є глибокі колодязі/шахти, стрімкі спуски) і похилі/комбіновані.

В залежності від конфігурації, загальної глибини спуску,  типу та кількості перешкод, часу проходження спелеомаршрути ділять на 5 категорій складності (+ підкатегорії а, б):

  1. Тривалість до 8 годин, заг. глибина до 100 м. Маршрути простими  сухими вертикальними печерами або горизонтальними з невеликими перешкодами, без специфічного обладнання.
  2. Тривалість до 16 годин, заг. глибина до 300 м. Зустрічаються завали, відкриті сифони, мокрі ділянки (підводні ріки, озера).
  3. Тривалість від 1 до 5 днів, заг. глибина до 550 м. Багато перешкод, зокрема закриті сифони (проходять з аквалангом) та глибокі вертикальні ходи.
  4. Тривалість 1-2 тижні, заг. глибина до 550 м. Маршрути вертикальними та комбінованими печерами. Перешкоди складні, на окремих ділянках потрібні акваланг, штурмові драбини та інше специфічне обладнання.
  5. Тривалість до 18 днів (з розбиванням підземних таборів), заг. глибина 800 м і більше. Багато складних перешкод, виключно для професіоналів.

Специфіка спелеопоходів та можливі ризики

Спелеотуризм — один з найбільш екстремальних видів активного відпочинку. Навіть маршрути для початківців (I-II к.с.) несуть певну долю небезпеки і потребують хоча б мінімальної підготовки, а в печерах III-V класу і поготів буде складно, а місцями й страшнувато.

Готуючись до спелеотуру, враховуйте специфічні умови:

  • Сиро і холодно. Температура в “теплих” печерах протягом року тримається на рівні +5-10°C (максимум +15°C), а в холодних — близько 0°C. Відчуття холоду посилює дуже висока вологість (до 100%).
  • Брудний, мокрий одяг і взуття. Дно часто вкрито вологою глиною, а стіни — конденсатом. У заводнених печерах є сифони (заповнені водою тунелі) та цілі підземні водойми. Тож майже гарантовано будете мокрі та брудні, але лише зовні — залишатися в теплі і сухості допоможе спеціальний одяг, про який розкажемо далі.

  • Темрява і труднощі з орієнтуванням. Психологічне напруження через обмежену видимість і закритий простір у непідготовлених учасників іноді переростає у паніку. Ситуацію можуть ускладнити проблеми з диханням через вологе повітря і/або знижений рівень кисню.
  • Перешкоди різного рівня складності: стрімкі обриви, колодязі і шахти глибиною 60 метрів і більше, ризик обвалів і каменепадів, вузькі* тунелі.

*Особливу небезпеку являють так звані “шкуродери” — надвузькі лази, в яких неможливо розвернутись, і вкрай важко вилізти назад (вперед ногами).  Доводиться просуватись по сантиметру, повзти і вигинатись, як гусінь. 

  • Повна автономність. Немає аварійних сходів, мобільного зв'язку, готових укриттів (по типу колиб в Карпатах).
  • Важкі баули. І так чималу вагу багажу з усім необхідним з кожним кілометром примножує вологе і брудне спорядження.
  • Небезпечні мікроорганізми. Мешканці печер здебільшого нешкідливі, включаючи кажанів (якщо не чіпати їх). Однак контакт з послідом мишей (в т.ч. вдихання частинок) може викликати гістоплазмоз та інші тяжкі захворювання. Найвищий ризик зараження патогенними бактеріями, грибками, вірусами — у теплих тропічних печерах (наприклад у Таїланді).

Важливо! Попри всі складнощі, випадки загибелі та зникнення безвісти спелеотуристів трапляються рідко, і спричинені здебільшого порушенням правил безпеки (про які розкажемо далі). 

Для чого займатися спелеотуризмом? 

Сиро, брудно, темно, небезпечно — то навіщо взагалі спускатись в печери? Заради унікальних можливостей:

  • Побачити неймовірний підземний світ: чудернацькі сталактити, сталагміти і гелікліти, вкриті печерними кристалами і перлами склепіння, підземні ріки, водоспади та озера, побудовані природою вузькі коридори і просторі зали. 

  • Стати першовідкривачем: в ході спелеоекспедиції можна натрапити на нові печери, тунелі і колодязі, залишки печерних доісторичних тварин.
  • Влаштувати тест-драйв для тіла і розуму, покращити витривалість, стресостійкість і спритність, навички орієнтування, скелелазіння і не тільки.  
  • Знайти нових друзів. В спелеотуризмі надзвичайно важливо бути командою і щиро захоплюватися цією справою. Учасники підземних походів формують цілі спільноти і підтримують зв'язок роками. 

Як почати займатися спелеотуризмом

Для старту приєднайтеся до легенького одноденного спелеотуру і впевніться, що нормально переносите тутешні умови, не маєте клаустрофобії чи інших протипоказань, чи подобається формат підземних мандрів взагалі.

Для маршрутів I-II рівня складності досить базової фізичної підготовки і основного спорядження (ліхтарик, каска та інше). Щоб потрапити на складніші треки, необхідно пройти курс теоретичних та практичних занять в одному з українських спелеоклубів, вивчити правила поводження в печерах, опанувати техніку SRT*, покращити навики скелелазіння, плавання та дайвінгу.

*SRT, або техніка однієї мотузки — застосовують для вертикальних підйомів та спусків (у колодязі, шахти тощо).

Складні спелеотури потребують відмінної фізичної форми, відповідальності та психологічної стійкості. Обов'язкові знання та навички надання першої медичної допомоги.

Спорядження для походу в печери

Ліхтарі і каска

Базовий набір для спелеотурів будь-якого рівня складності.

Кожен учасник бере мінімум два джерела світла: основний — легкий і компактний налобний ліхтар, та запасний — ручний ліхтар, закріплений на шиї (для швидкого доступу). У багатоденні спелеотури додатково беруть кемпінгові лампи.

Важливо! Ліхтарі мають бути водо-, холодо- та ударостійкими, забезпечувати освітлення протягом часу, вдвічі більше планованої тривалості походу. Не забудьте запасні джерела живлення (батарейки, акумулятори, повербанк).

Каска повинна бути легкою, зручною (не заважати під час активного руху) і міцною, з надійними застібками (про вибір каски).

 

Спорядження для спусків/підйомів (SRT)

  • Спелеообв’язка. Основні відмінності від класичної альпстраховки: обов'язкова плечова/верхня обв’язка, є петлі для дельти, поясний обхват (альтанка) занижений, відсутність елементів з м'яким наповнювачем.

  • Дельта — центральний карабін (сталевий/алюмінієвий, овальний/трикутний), до якого кріпиться інше спорядження.

Додаткове спеціальне спорядження

  • Прилади для вимірювання загазованості, вологості, радіоактивності, глибини, температури, тиску (обов'язкові для проходження нових ділянок).
  • Акваланг — для проходження сифонів, підземних озер.

Загальне: інструменти, побутове, кухня та інше

В спелеотури беруть багато типових для гірських походів речей, однак підбирати їх потрібно з урахуванням умов підземного трекінгу:

  • Лопата (для розширення проходу) — невелика, міцна, корозійностійка.
  • Ніж — нержавіючий, з фіксованим клинком, бажано зі стропорізом і флуоресцентними вставками.
  • Годинник* — ударостійкий, водонепроникний, з підсвіткою.

*В умовах відсутності сонячного світла і порушених біоритмів важливо слідкувати за часом і дотримуватись режиму сну.

*Заздалегідь дізнайтеся про особливості користування компасом під землею.

*Умов для повноцінної готовки в печерах немає, але загальні принципи харчування в поході можна адаптувати і для спелеотуру.

  • Засоби для надання першої допомоги та інших непередбачених ситуацій: похідна аптечка (список медикаментів), рятувальна термоковдра, ремкомплект, НЗ на випадок перевищення тривалості походу (висококалорійна їжа, батарейки тощо). 

Одяг для підземних походів

Комплект для печер, як і класичний одяг для трекінгу, має бути багатошаровим.

 

Зовнішній шар:

  • Комбінезон з кордури або іншого щільного, водостійкого матеріалу. Захищає внутрішні шари одягу та шкіру від мокрої глини і гострих виступів. Зони найчастішого контакту з поверхнею (лікті, коліна, поясниця) додатково посилені. Кишені розміщені з внутрішньої сторони.

  • ПВХ-комбінезон для долання бродів, проходів біля водоспадів та під водокапами. Не розрахований на плавання (не герметичний) та використання у сухих теплих печерах (запаритеся).  
  • Гідрокостюм з тонкої прорезиненої тканини для надійної ізоляції від вологи та холоду під час долання сифонів, підземних озер, рік.

 

Базовий шар

  • Флісовий комбінезон або термокостюм. Відповідає за відведення вологи з тіла та теплорегуляцію.

+анатомічна нижня білизна з синтетики (спортивні моделі).

 

Середній шар

  • Фліска і/або пуховка/жилет (з синтетичним наповнювачем) для додаткового утеплення під час стоянок, ночівлі.  

 

Аксесуари

  • Тонка шапка (+бафф) або балаклава, надягають під каску. 
  • Перчатки* для захисту від холоду та механічних пошкоджень: тонкі неопренові для обводнених ділянок і/або щільні синтетичні з резиновим покриттям на долонях для сухих.

*Завжди беріть кілька пар на випадок, якщо основна загубиться чи порветься.

Взуття для спелеопоходів

Основні вимоги:

  • Водонепроникне, висота — до коліна.
  • Агресивний протектор для надійного зчеплення з поверхнею.
  • Щільно сидить на нозі, але не передавлює. Розмір — на 1-1,5 більше звичайного.

Більшість спелеотуристів вибирають гумові (або ПВХ) чоботи без текстильної підкладки (або з тоненькою синтетичною). Легко взувати та знімати, мити. Надійно захищають від вологи, а якщо вода й потрапляє всередину, швидко сохнуть.

В чому транспортувати речі?

Традиційний туристичний рюкзак для спелеопоходу не підійде. Замість нього беруть транспортний мішок (баул) із цупкого зносостійкого матеріалу. Його можна нести за спиною, як рюкзак, волочити за собою (у вузьких лазах) чи кріпити до дельти під час вертикальних спусків.

Для захисту від вологи багаж складають в один великий гермомішок (як вибрати), і лише потім в транспортний. Для зручності і додаткового захисту групуйте речі і пакуйте в окремі герми чи хоча б поліетиленові/зіп пакети. Візьміть додаткові герметичні пакети для відходів.  

Правила поведінки в печерах

Дотримання техніки безпеки разом з правильною підготовкою та використанням якісного спорядження суттєво знижує ризики нещасних випадків в печерах.

  1. Заборонено йти в печеру наодинці (навіть професіоналам і по знайомому маршруту). Пересуватись потрібно невеликими групами до 10 чоловік. Слідкуйте, щоб ніхто не відстав і не звернув в інший бік.
  2. Повідомте про похід людей, які залишаються назовні, залиште схему та розклад маршруту. Зареєструйтесь в місцевій рятувальній службі.
  3. Маркуйте шлях і постійно звіряйтеся зі схемою, щоб не заблукати.
  4. Перед походом та кожним спуском перевіряйте спорядження (цілісність, кріплення, замки).
  5. Будьте обережні та уважні, не підходьте до краю обривів та колодязів без страховки.

  1. Вживання алкоголю під час спелеопоходів заборонено.
  2. Не створюйте зайвого шуму та вібрацій. Крик, стрибки, біг, тупотіння і навіть сміх  можуть спровокувати обвал. 
  3. Уникайте відвідування печер в період дощів, коли зростає ризик обвалів та підтоплень.
  4. Перевіряйте рівень концентрації метану та вуглекислого газу на нових/маловивчених ділянках печери. Не запалюйте вогонь, поки не впевнилися у відсутності загазованості. 

Подбайте про безпеку і цілісність самих печер, мінімізуйте вплив на тендітну екосистему:

  • Не ламайте і взагалі не торкайтесь сталактитів та інших утворень (на відновлення підуть десятки років). Ставтеся до них, як до музейних експонатів.

  • Не чіпайте кажанів та інших мешканців печер.
  • Заборонено використовувати смолоскипи, розпалювати багаття.
  • Не виносьте нічого крім того, що принесли самі (або залишили інші туристи). Заберіть абсолютно все, включаючи відходи життєдіяльності — в печерах діють максимально строгі правила екоповедінки.

Де займатися спелеотуризмом в Україні

Згідно кадастру в Україні виявлено 938 печер, та лише частина з них зараз доступні і підходять для спелеотуризму — по факту трохи більше десятка печер 1-3 к.с.. Однак цього досить, щоб пройти “бойове хрещення спелеолога” та розвиватися як мінімум на початковому і середньому рівні. 

Угринь

Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Угринь

1 к.с., глибина 5 м. Основні перешкоди — вузькі проходи, обвали. 

Суха, холодна (0°С).

Стіни у північно-центральній частині печери вкриті білими та червоними кристалами.

Скитська/Гострі Говди

Чернівецький р-н (долина р.Дністер)

1 к.с., глибина 3 м. Основні перешкоди: завали, вузькі, замулені місця, кручені лази.

100% волога, стіни вкриті конденсатом, є калюжі. Швидко затоплюється під час сильних злив. Тепла (9°С).

Горизонтальна печера з 1- і 2-ярусними лабіринтами. Окремі галереї мають висоту до 6 метрів. Серед різноманітних гіпсових кристалів зустрічаються унікальні утворення у вигляді листочків.

Кришталева

Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Кривче

2 к.с., глибина 12 м. Без значних перешкод.

Вологість 98%, тепла (10°С).

Досліджено бл. 23 км печери, з яких 2 км електрифіковані та облаштовані для загальнодоступного екскурсійного маршруту. У “дикій” же частині, серед мокрої глини та розсипу кристалів панують спелеологи.

Атлантида

Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Завалля

Глибина 12 м. Основні перешкоди: вузькості, вертикальні спуски.

Вологість 98%, тепла (12°С).

Приблизно 80% площі Атлантиди вкриті дрібними та крупними кристалами, через що печера отримала статус однієї з найкрасивіших в Європі.

Попелюшка

Чернівецька обл., Дністровський р-н (прикордонна територія, вхід зі сторони Молдови)

2 к.с., глибина 35 м. Багато перешкод: завали, обвали, сифони; загазовані, затоплені, вертикальні ділянки, озера.

Тепла (11°С) і волога, конденсат на стінах.

Триярусна система лабіринтів з підземними озерами, “кришталевими” стінами та величезними залами (найбільша висотою 10 м та довжиною 175 м).

Млинки

Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Залісся

2 к.с., глибина 5 м. Основні перешкоди: вузькості.

Суха, холодна (0°С).

Надзвичайно красиві галереї, вкриті кристалами, сталактитами різноманітних форм, кольорів та розмірів.

Озерна/Блакитні озера

Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Стрілківці

3 к.с., глибина 12 м. Основні перешкоди: завали, озера, затоплені і вузькі ділянки, ризик повені.

Вологість 98%, тепла (10°С).

Одна з найцікавіших порожнин України. Третину величезної печерної системи займають підземні озера (для проходження потрібен гідрокостюм).

Оптимістична

Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Королівка

3 к.с., глибина 5 м. Основні перешкоди: завали, вузькі, обводнені місця.

Вологість 98%, тепла (11°С).

Багатоярусна система, поділена на 10 районів з різним мікрокліматом та “інтер’єром”. Протяжність — більше 200 км, це друга за довжиною печера у світі* та перша в Євразії.

*Також у сотню найдовших печер світу входять Озерна (бл. 144 км), Попелюшка (бл. 91 км) і Млинки (бл. 53 км).

У порівнянні з гірськими та водними походами спелеотуризм в Україні поки що — малопопулярний вид екстремального відпочинку. Локації для підземних мандрів обмежені, та й не кожен аутдорник наважиться на подібну авантюру. З іншого боку, унікальний досвід спелеотурів вартий того, щоб побороти страх, витратити час на підготовку і додати до списку аутдор-досягнень підкорення не лише вершин, а й глибин Землі.