Дикі тварини у горах: небезпечні види, правила поведінки й способи самозахисту

Напади диких тварин на туристів в Україні й світі поодинокі та часто зумовлені некоректною поведінкою людей. Ризик попасти в лапи хижака в горах дуже низький, якщо тримати безпечну дистанцію з місцевою фауною і правильно поводитися під час зустрічі зі звіром.

 

Зміст:

 

— Як не попасти в лапи звіра: загальні рекомендації
— Тварини-дебошири й переносники хвороб
— Найнебезпечніші тварини в горах України та світу
— Небезпечні комахи, павукоподібні та змії

 

 

Зверніть увагу. Серед потенційних факторів ризику в горах чи не найсильніше туристи бояться зустрічі з небезпечними тваринами. Та по факту найбільше нещасних випадків пов'язано не з нападом хижаків, а з загубленими туристами. Блукання в горах часто призводить до критичного виснаження і переохолодження, травм. Дізнайтесь, як врятуватись, якщо заблукав.

 

Як не попасти в лапи звіра: загальні рекомендації

Запам'ятайте: більшість диких тварин не бачать в людині здобич, не будуть вистежувати й переслідувати її, а в разі зустрічі радше втечуть, ніж нападуть.

Найчастіше дикі тварини атакують тоді, коли відчувають загрозу:

• якщо їх налякали, застали зненацька;
• вони захищають потомство або здобич;
• коли їх поранили, загнали в кут, переслідують;
• в шлюбний період.

 

 

Попереджати про своє наближення, не підходити близько і не провокувати, уникати типових місць проживання, — базове правило взаємодії з фауною. 

• Перед походом вивчіть місцеві види, їх типові місця проживання, період спарювання і вигодовування. Запам'ятайте, як виглядають сліди й послід небезпечних видів. Дізнайтесь, що провокує агресію, як захиститись.
• Йдіть у гори з компанією. Соло-похід має багато переваг, але й ризиків тут більше. Великих груп тварини зазвичай стороняться, тоді як одинокий, і особливо знесилений мандрівник ризикує стати жертвою хижаків. 
• Додайте в список речей для походу засоби для відлякування й самозахисту: свисток, газовий балончик проти ведмедів.
• Йдіть прокладеними шляхами, не заходьте глибоко в ліс. Хащі — територія диких тварин, і людина тут — непрошений гість.
• Уникайте переходів у сутінках і на світанку, коли звірі найбільш активні.
• Створюйте шум. Сильно галасувати не треба, не лякайте звірів, але й крадькома не йдіть. Розмова, спів, звуки музичних інструментів, свистка чи дзвоника, перегукування, постукування палицею об землю чи казанок, — все це незвично для вуха тварини, привертає увагу і спонукає відійти на безпечну відстань.
• Звірі можуть користуватися людськими стежками (чи навпаки). Звертайте увагу, чи немає на шляху слідів лап, посліду, обідраної кори, жмутків шерсті тощо. В таких місцях будьте дуже пильними, не облаштовуйте поруч табір.

 

 

• Якщо довелося шукати тимчасовий прихисток в печері (чи займаєтесь спелеотуризмом), спочатку впевніться у відсутності інших мешканців і слідів їх недавнього перебування.
• Ретельно пакуйте продукти й посуд, на ніч складайте в гермомішок і кріпіть на висоті, щоб запах їжі не приваблював тварин. Кухонну зону облаштовуйте далі від наметів (бл. 100 м).

Не залишайте нічого “на гостинець” — звірі не мають асоціювати людей з джерелом харчування, а ще це шкідливо для їх здоров'я. Рештки їжі закопуйте або зберігайте в герметичному пакеті.

 

Важливо! Частіше не тварини шкодять людям, а навпаки. Туристи масово залишають сміття, руйнують дерева і трав'яний покрив, забруднюють водойми тощо. Щоб захистити дику природу, дотримуйтеся принципів Leave No Trace.

 

 

• Діти в поході найбільше ризикують бути атакованими хижаками. Через малий зріст тварина не бачить в дітях загрози та, якщо поруч не буде дорослих, може напасти. Слідкуйте, щоб дитина не відходила від табору. В разі зустрічі з диким звіром візьміть на руки чи заховайте за собою.
• Побачили здалеку тварину (не важливо приязно вона виглядає чи ні) — не підходьте! Спостерігайте за дикою природою на безпечній відстані: мінімум за 100 м від ведмедів і за 25 м від дрібних хижаків. А щоб “наблизитись”, використовуйте бінокль або зум камери.

 

 

• Тварини вкрай агресивні, коли захищають потомство. Не підходьте близько і не чіпайте дитинчат, не ставайте між ними та їх матір’ю. Перепаде навіть від птахів, особливо агресивно захищають гніздо сови та лебеді.

 

 

Тварини-дебошири й переносники хвороб

За певних обставин дика тварина може вкусити, роздерти та навіть вбити. Але частіше люди потерпають через фауну з інших причин.

Звірі псують припаси й спорядження. У пошуках смачненького чи просто з цікавості рвуть рюкзаки й намети, крадуть їжу і речі. Дебоширять як дрібні гризуни, так і крупні тварини, зокрема свійські корови й коні у місцях випасу.

 

 

Значно більшу загрозу являють переносники небезпечних хвороб:

• Хворі на сказ. Носіями інфекції можуть бути усі теплокровні, та найчастіше людей кусають хворі лисиці, єноти, їжаки, бездомні собаки. Впізнати їх можна по неприродному вигляду: з рота тече піна/слюна, очі в різний бік, хвіст опущений.

 

 

• Миші, щури та інші гризуни розповсюджують сальмонелу, хантавірус, туляремію, геморагічну гарячку та інші хвороби. Небезпечний не тільки безпосередній контакт з твариною, також збудники хвороб можуть попасти в організм з часточками фекалій: через рани на тілі, заражену воду, брудні руки та їжу. Будьте обережні, старанно дотримуйтесь особистої гігієни, коли зупиняєтесь у печері, занедбаній колибі чи інших подібних прихистках. 
• Комахи. Найбільшу небезпеку в лісі являють найменші створіння. Через укус комарів, кліщів та інших комах—переносників можна підхопити енцефаліт, лихоманку Денге, бореліоз та інші небезпечні віруси та інфекції. Як захиститись від комарів, кліщів та інших комах у поході.

 

 

Найнебезпечніші тварини в горах України та світу

З більш як мільйону видів тварин на Землі реальну загрозу для туристів в горах несуть кілька десятків.

Серед крупних хижаків найбільша (≠велика) ймовірність побачити у горах вовка і медведя — нечисленні популяції є і в Українських Карпатах (зокрема у віддалених куточках Боржави, Мармаросів). Вкрай рідко поблизу туристичних маршрутів зустрічаються хижаки з сімейства котячих (рись, пума).

 

 

Мілкі хижаки (борсук, єнот, лисиця та інші) здебільшого не загрожують людині (якщо не хворі на сказ). Остерігатись варто деяких копитних: кабанів, лосів, оленів. І не забуваємо про дрібних кусючих створінь: змій, скорпіонів, павуків тощо.

 

 

Бурий ведмідь

Розповсюджений на території Євразії та Північної Америки.

В Скелястих горах (Rocky Mountains) на заході США і Канади поширені гризлі — крупний (до 450 кг) підвид бурого ведмедя.

У Європі найбільше ведмедів у Румунії. На інших територіях — лише невеликі ізольовані популяції. В Українських Карпатах живе близько 200 особин. 

 

 

Кремезний, сильний, швидкий ведмідь здається найстрашнішою твариною в лісі. Та попри свої параметри він боїться людей і зазвичай сам тікає. Якщо поводитися обережно, ризик нападу мінімальний. 

 

Правила безпеки й способи самозахисту:

• Пізньої осені, на початку весни (бідна кормова база), та у травні-червні (період гону) ризик нападу ведмедя вище, ніж літом. Особливо небезпечні шатуни, які в належний час не впали в сплячку чи зарано прокинулись.
• Ведмідь погано бачить, і може пройти повз людину в десяти метрах, не помітивши її (якщо вітер не доносить запах до звіра).
• У разі зустрічі з ведмедем головне зберігати спокій. Не можна робити різких рухів, дивитися в очі, відлякувати вогнем, повертатися спиною, ховатися на дереві, тікати — не допоможе, а то й погіршить ситуацію.
• Зробіть себе візуально більшим: станьте вище (на пеньок, камінь), повільно розмахуйте руками, розтягніть куртку чи тент. Учасники групового походу стають шеренгою.

 

 

• Говоріть спокійно, басом. Якщо ведмідь не тікає, повільно задкуйте.
• Якщо тварина наближається, обережно, киньте у її бік якісь речі. Поки ведмідь буде все обнюхувати, продовжуйте відступати.
• Якщо ведмідь готується до атаки (притискає вуха, опускає голову), голосно кричіть, стукайте по металевим предметам, свистіть у свисток, жбурляйте речами, сліпіть ліхтарем. Або лягайте на землю лицем вниз (з рюкзаком на спині, руками закрити голову й шию), прикидайтеся мертвим і чекайте, поки бурий втратить інтерес і піде геть.
• У крайньому разі доведеться оборонятися. Використовуйте газовий балончик проти ведмедів, ніж, палицю. Цільтесь у ніс.

 

 

Інші розповсюджені види ведмедів

У Північній Америці масово водиться ведмідь чорний, або барибал. Не крупний (вагою до 200 кг, зростом з дорослу людину), швидкий, чудово лазить по деревах, має тонкий нюх, зазвичай не агресивний.

 

 

У Гімалаях розповсюджений білогрудий/гімалайський ведмідь. Зовнішнє дуже схожий на барибала, але агресивніший, може напасти без причини.

Правила захисту від барибала такі ж, як від бурого, за одним виключенням: зустрівши чорного ведмедя, не можна прикидатися мертвим — відступайте або в крайньому разі відбивайтеся.

 

Вовк

Розповсюджений майже по всій Північній півкулі. В Україні поширений в усіх регіонах, нараховується кілька тисяч особин. У Польщі аналогічно, а в країнах Західної Європи вовків значно менше.

 

 

З вовками практично та ж історія, що з ведмедями: не дуже вони й хочуть поласувати туристами. Вдень стороняться людей, до вогнища не підходять.

 

Правила безпеки й способи самозахисту:

• На вовчих стежках тримайтеся групи — чим більше людей, тим менше ризик нападу.
• У разі зустрічі алгоритм дій той самий, що з ведмедем: повільно задкуйте, не дивлячись тварині в очі.
• Не можна бігти, розвертатись — не показуйте, що ви жертва. Станьте на камінь, підніміть руки, не нагинайтесь і не присідайте — чим вище людина, тим менш цікава вона для вовка.
• Не панікуйте, спокійно розмовляйте зі звіром. Якщо він проявляє агресію, йде до вас, спробуйте налякати: кричіть, кидайте предмети.

 

 

Увага: агресивні собаки

В поході можна зіткнутися зі здичавілими бездомними собаками та вовчаками (помісь вовка й собаки). На відміну від вовків, які стороняться людей, їх одомашнені родичі не мають вродженого страху перед людиною, часто більш агресивні й непередбачувані, особливо у зграї.

У разі атаки диких собак притуліться спиною до дерева (щоб не напали ззаду). Відбивайтесь палицею та іншими підручними предметами. Ефективний у цьому разі буде спрей проти ведмедів.

Також стережіться вівчарських собак в Альпах, Карпатах, горах Сакартвело та інших вівчарських регіонах.  Ніколи не підходьте до собаки й стада під її опікою — з чужинцями хвостаті няньки не церемоняться.

 

 

Рись

Зустрічається в Північній Америці, Азії та Європі, зокрема в Українських Карпатах і Польських Татрах. У більшості регіонів (крім Сибіру) популяція дуже низька і продовжує скорочуватись, в Україні налічують до 500 особин.

 

 

Шанс зустріти рись — один із сотні. Звір полохливий, скритний, нападає вкрай рідко.

 

Правила безпеки й способи самозахисту:

• Якщо таки пощастило зустріти в лісі рись, головне — не тікайте! Дика кішка інстинктивно побіжить за вами — не стільки ради поживи, скільки для забавки.
• Не повертайтеся спиною до рисі, дивіться на неї, спокійно впевнено розмовляйте й потроху задкуйте.
• Якщо відступати нікуди, звір не ховається чи наближається, намагайтесь відігнати криком, махайте руками, кидайте речі.
• Не провокуйте рись, і в 99% випадків вона вас не зачепить. Виключення — маленькі діти, яких вона може сприйняти за здобич.

 

 

Пума (кугуар, гірський лев)

Зустрічається переважно в гірських районах західної частини Північної Америки.

 

 

Як і рисі, пуми тримаються поодинці, здебільшого уникають людей.

 

Правила безпеки й способи самозахисту:

При зустрічі з пумою дійте по тій же інструкції, що для рисі: не тікайте (!), поступово збільшуйте дистанцію, дивлячись звіру в очі. У разі атаки кричіть і відбивайтесь, можна використовувати ведмежий спрей.

 

 

Кабан дикий (вепр)

Зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди. Найбільша популяція — у Євразії. У Карпатах проживає на висоті до 1800 м.

 

 

Кабани більш небезпечні, ніж вовки й ведмеді. Характер у них паскудний, гострі ікла несуть смертельну загрозу для жертви. При цьому зустрічі з кабанами в поході — не рідкість.

 

Правила безпеки й способи самозахисту:

• Кабани мають розвинений слух і зазвичай тікають від різких, неприємних звуків — користуйтесь цим, щоб не зіткнутися з ними на стежці.
• До вогнища зазвичай не підходять — не люблять запаху диму. Але від розлюченого кабана вогонь не врятує.
• Ніколи (!) не чіпайте поросят — їх мати буквально розірве на шматки кожного.
• У разі атаки не тікайте — кабан швидкий і всюдихідний.
• Залізайте на дерево й кидайтеся гілками, шишками. Довго чатувати внизу кабан не буде.
• Не встигли заховатися — захистіть живіт, шию й обороняйтеся. Використовуйте ніж, палицю, каміння. Бийте в очі, горло, ніс.

 

 

Лось 

Поширений у північних регіонах Азії та Північної Америки, в Скандинавії. В Українських Карпатах зустрічається вкрай рідко.

 

 

Цей добродушний, на перший погляд, здоров'як насправді буває агресивним. За певних обставин лось атакує людину, підіймає на роги й забиває копитами. 

 

Правила безпеки й способи самозахисту:

• Самки найбільш небезпечні на початку літа, у період вигодовування. Самці — восени, під час гону, коли бачать суперника буквально у кожному створінні.

Олені, до речі, також можуть атакувати, якщо заважати їх шлюбним ігпам, але в інший час здебільшого врівноважені.

• Не наближайтесь. Якщо лось помітив вас, притискає вуха, настовбурчує шерсть, спокійним тоном поговоріть з ним.
• Не можна лякати лося й будь-яким чином проявляти агресію. Не кричіть і не робіть різких рухів.
• Відступайте, заховайтесь за скелею, на дереві чи у густих чагарниках. Коли впевнені в силах, біжіть — на відміну від хижаків, лось навряд чи кинеться навздогін.
• Якщо лось збив з ніг, захищайте голову, шию, живіт. Не намагайтесь боротися — це лише розізлить тварину. 

 

 

Небезпечні комахи, павукоподібні та змії

Комахи з отруйним жалом: бджоли, джмелі, оси, шершні та інші

Найстрашніше, коли атакує цілий рій: велика доза отрути, отримана від численних уколів, може призвести до фатальних наслідків.

 

 

Укол однієї/кількох комах зазвичай викликає місцеву реакцію і не заподіює серйозної шкоди. Але якщо ви алергік, завжди майте в похідній аптечці антигістамінні препарати та засоби від анафілактичного шоку.

 

Гусінь дубового похідного шовкопряда

Зустрічається майже по всій Європі, на заході й півдні України.

Через глобальне потепління популяція постійно росте. Останні роки в Німеччині та інших країнах місця масового скупчення шовкопрядів огороджують стрічками та позначають попереджувальними знаками.

 

 

Гусінь шовкопряда вкрита тисячами отруйних ворсинок, контакт з якими викликає шкірні реакції (свербіж, подразнення), очні інфекції, задуху, запаморочення, гарячку, іноді анафілактичний шок. Часточки ворсинок, що залишаються на поверхні чи літають у повітрі, теж небезпечні.

 

 

У разі контакту ретельно помийтеся, змініть одяг. Для полегшення симптомів використовуйте холодний компрес, прийміть антигістамінне.

 

Скорпіони

Розповсюджені переважно в теплих і жарких широтах: на півдні Європи та Північної Америки, на Середньому й Близькому Сході, у Південній Америці. Серед сотень видів смертельно небезпечні близько 25.

 

 

Скорпіон — нічна істота, поводиться скритно. Нерідко робить укриття у взутті, валізах та інших речах. Під час трекінгу Лікійською стежкою в Туреччині чи інших населених скорпіонами регіонах ховайте спорядження в намет і зачиняйте його, перевіряйте взуття й інші речі на відсутність “квартирантів” перед використанням. 

Скорпіон атакує, коли наляканий і захищається (якщо випадково наступити чи взяти в руки). Укол дуже болючий, але не завжди отруйний: цей павукоподібний здатний регулювати кількість отрути чи колоти без неї.

Великі дози отрути скорпіона викликають шкірні реакції (набряк, печіння) та неврологічні порушення: головний біль, запаморочення, судоми, тахікардію та інше. Перша допомога: покій, знеболювальне, холодний компрес. Після контакту з особливо небезпечними видами потрібно вводити спеціальну сироватку.

 

Сколопендри

У Європі (переважно Середземномор'ї) найчастіше зустрічається кільчаста сколопендра довжиною до 15 см. У західних та північних районах Південної Америки поширена гігантська сколопендра довжиною до 30 см.

 

 

Сколопендри досить агресивні, кусають людей часто, ще й люблять заповзати у взуття, одяг, намет. Але укус не смертельний.

Біль і набряк тримаються від кількох годин до кількох днів залежно від розміру сколопендри. Можлива поява нудоти, головного болю та інших симптомів. Перша допомога: промити рану, прикласти холодне, за необхідності прийняти антигістамінне.

 

Павуки

Зазвичай не нападають на людей першими. Кусають, коли налякані й захищаються.

Абсолютно всі павуки отруйні, але отрута більшості з них надто слабка, щоб нашкодити людині. Небезпечні близько 30 видів, серед них поширені:

• Каракурт, або чорна вдова
• Аргіопа (павук-оса)
• Коричневий павук (відлюдник, скрипаль)
• Тарантул
• Павук-мисливець
• Жовтий павук

 

Окремі види павуків надзвичайно небезпечні. Зокрема, отрута каракурта викликає параліч та зупинку серця! У разі укусу потрібно негайно звернутися за медичною допомогою.

 

 

Водночас більшість отруйних павуків (поміж них і тарантула) за небезпекою прирівнюють до ос чи інших жалких комах. Наслідки укусу включають набряк, біль, алергічні реакції. Перша допомога стандартна: промити, прикласти холодне, випити антигістамінне.

 

 

Змії

Поширені на всіх континентах крім Антарктиди. З 600 отруйних видів близько 200 смертельно небезпечні.

Серед отруйних змій найчастіше людей кусають:

• Європа, Україна: гадюки.
• Азія: гадюки, королівська кобра, крайт.
• Африка: чорна мамба, коврова змія.
• Південна і Центральна Америка: гримуча змія.

 

 

Наслідки укусу залежать від виду змії, її розміру та кількості вприснутої отрути, фізичних параметрів постраждалого, місця укусу. Наприклад, укус африканської чорної мамби — 100% отруйний, швидкодіючий, наслідки дуже тяжкі. А от змії з сімейства гадюкових переважно помірно небезпечні.

 

 

У Європі укус гадюки спричиняє в середньому до чотирьох смертей на рік. Гадюка європейська у 70% випадків кусає без вприскування отрути (або з мінімальною кількістю). Загалом це не агресивна змія, те ж саме можна сказати про американських  гримучих змій. А от її родичка, поширена у Туреччині та Греції гадюка османська, може напасти без причини, її укус найчастіше отруйний.     

 

 

Детально: правила поведінки при зустрічі з гадюкою, надання першої допомоги у разі укусу. 

 

 

Насправді туристу в горах більше загрожує не місцева фауна, а він сам. Погана підготовка, недбала поведінка, ненадійне спорядження — куди серйозніший фактор ризику, ніж напад диких звірів. Приведені у статті способи самозахисту не знадобляться, якщо діяти розумно, з турботою про природу і повагою до мешканців гір.