Цікаві місця для трекінгу в Карпатах є не лише в Івано-Франківській та Закарпатській областях, а й в двох годинах їзди від Львова. Одна з топових місцевих локацій — гора Параска в Національному парку Сколівські Бескиди. Розказуємо, як організувати похід на цю гору, і чим вона особлива.
Зміст:
— П’ять причин піднятись на Параску
— Основні маршрути на гору Парашка, логістика
1. Сколе — Парашка — Сколе (маршрут 13)
2. Коростів — Парашка — Коростів (маршрути 504 і 5044)
3. Корчин — Гуркало — Парашка — Корчин (маршрут 5046)
— Як підготуватись до походу на Парашку, що брати
Довідка
Висота над рівнем моря: 1268 м
Гірська система: Сколівські Бескиди, Українські Карпати
Де знаходиться: Україна, Львівська обл., Сколівський р-н
Координати: 49°4′10″с.ш., 23°24′51″ в.д.
П’ять причин піднятись на Параску
Параска/Парашка* — найвища точка Львівщини серед гір, які повністю знаходяться на території області. Гора Пікуй вища на 200 м, але її ділять між собою Львівська та Закарпатська області.
*Щодо варіацій назви, переважно вживають топонім ПараШка, та останнім часом все частіше зустрічається і ПараСка. За легендою, вершину назвали в честь страченої на цьому місці красуні Парасковії — доньки древлянського князя Святослава, онуки Володимира Великого. Про трагедію багаторічної давнини нагадує кам'яний знак на схилі гори, однак інших згадок в історії про життя та загибель дівчини немає.
У порівнянні з Говерлою чи Піп Іваном гора Парашка має значно менші масштаби. Тим не менш, вона дуже популярна серед любителів відпочинку в горах. Чому?
- Географічна доступність. Всього 110 км від Львова і 10 км від Сколе, регулярний громадський транспорт і можливість під’їхати на автомобілі майже до підніжжя хребта (детально про логістику далі). Для жителів і гостей Львова це одне з найзручніших місць для походу вихідного дня.
- Краєвиди. Спочатку дорога піднімається через хвойні і листяні ліси, а нагорі, з безлісого хребта, відкриваються панорамні види на Сколівські Бескиди, долини річок Опір і Стрий. В ясний безхмарний день видно ген-ген далеко: Орівське низькогір'я і Тустань на півночі, Горгани і Скелі Довбуша на південному сході, Боржавську полонину на південному заході. Іноді можна розгледіти навіть Львів.
- Гуркало. Невисокий, але дуже потужний і красивий водоспад на Великій Річці, приблизно в 6 км від Параски. Взагалі ця річка коротка (всього 8,6 км) і спокійна, але під час паводків вона перетворюється на бурхливий потік, в разом з нею показує характер і Гуркало. Каскад, розділений скелею на дві частини, падає з висоти 5 метрів з характерним гуркотом.
В посушливі дні водоспад не такий вражаючий, а один з потоків перетворюється на невеликий струмінь. Зате у цей час на Гуркалі можна купатися без ризику отримати “побої” і переохолодження під потужними потоками крижаної води.
- Всесезонність. Хребет Параска привабливий в усі пори року. Літом і весною схили вкриває різнотрав'я, серед якого і 35 червонокнижних видів: підсніжник, нарцис вузьколистий, лілея лісова та інші. Починаючи з липня обабіч стежки дозріває чорниця, брусниця, малина та ожина. А восени зелена хвоя смерек і ялиць змішується з жовто-червоними березами, буками і дубами.
В холодну пору трекінг на Парасці теж можливий, але за умови строгого дотримання правил зимових походів.
- Маршрути різної складності. Підйом на Параску важко назвати повноцінним сходженням: перепади висот (~800 м) і кілометраж незначні, крупних перешкод немає. Класичні маршрути одноденні і легкі, підійдуть для початківців. Але якщо цього замало, є ускладнені треки через водоспад Гуркало та кількаденні походи.
Порада. Гора Парашка чудово підійде для першого досвіду трекінгу у складі групи, зокрема для походу з дітьми. А продвинуті туристи можуть провести тут свій перший сольник чи тренування з трейлранінгу.
Основні маршрути на гору Парашка, логістика
- З м.Сколе
Класичний, найкраще облаштований маршрут. Не складний, вимагає мінімальної фізичної підготовки. Зручна транспортна розв'язка.
Як добратися. Оптимально — потягом (розклад і маршрути) або електричкою зі Львова, Мукачево, Лавочного, Стрия (розклад). Також до Сколе ходять автобуси зі Львова та Стрия. Автовокзал і залізнична станція в м. Сколе знаходяться поруч.
- З с. Коростів
Найкоротший і найлегший шлях, підходить початківцям. Але до старту складніше доїхати, ніж до Сколе, і стежки тут гірші.
Як добратися. Автобусом зі Львова, Стрия або Сколе.
- З с. Корчин через водоспад Гуркало
Найдовший і найскладніший з трьох маршрутів. Маркований частково, є малопрохідні ділянки. Для підготовлених і витривалих туристів.
Як добратися. Оптимально: приміським потягом Львів-Мукачево до Стрия, звідти автобусом Стрий-Сопіт до Корчина (зупинка “біля мосту”). Інший варіант: доїхати електричкою до Сколе або Верхнього Синьовидного і там знайти транспорт на Корчин.
Офіційні маршрути на г.Парашка на сайті НПП “Сколівські Бескиди”
Інформація для автотуристів
Сколе і Коростів розташовані на трасі М-06 (Київ-Чоп), а Корчин — трохи в стороні, на автодорозі Т1421 (Східниця-Верхнє Синьовидне). Тож сюди легко добратися на автомобілі. В Сколе можна залишити машину на парковці біля початку маршруту (на АЗК або біля інформаційно-екологічного пункту). Є можливість доїхати на авто до водоспаду Гуркало — але виключно в сухий період, у мокру погоду це неможливо.
Сколе — Парашка — Сколе (маршрут 13)
Відстань: бл. 20-22 км. Тривалість: 6-8 годин (туди і назад).
Старт і фініш — в околицях міста Сколе: від екопункту (орієнтир супермаркет “Рукавичка” в 300 м від залізничної станції) або від АЗК ОККО. З обох точок прокладено марковані* стежки. Приблизно за 1,5 км вони зливаються в один маршрут. Тож звідки стартувати, не принципово.
*Маркування від екопункту до Параски — жовте. Від АЗК — червоне.
Перші дві години дорога пролягає через ліс. Від АЗК висота збільшується поступово, але є одна ділянка зі стрімким серпантином. Стежка від супермаркету досить крута від самого початку. Але як тільки виходите на гребінь, набір висоти стає плавним.
Перша вершина на шляху — гора Оброслий Верх (1177 м). Хоча й горою її не назвеш — скоріше високим пагорбом. Більш виражений рельєф має наступна гора — вкрита низькорослими смереками Зелена (1217 м). Підйом крутий, але не складний.
Далі — траверсом через гору Тимків Верх, і ви у підніжжя Параски. Розпізнати її серед сусідніх вершин легко: гора безліса і майже симетричної форми (через що скидається на піраміду), а її вершину вінчає високий залізний хрест.
Спуск тією ж дорогою. Займає майже вдвічі менше часу, ніж підйом.
Інші варіанти маршруту на Параску з м. Сколе:
- Сколе — Парашка — Верхнє Синьовидне. Бл. 21 км.
- Сколе — Парашка — Гуркало — Корчин. Бл. 21 км.
- Сколе — Парашка — Гуркало — підніжжя г.Кичера — Сколе. Бл. 27 км.
- Сколе — Парашка — Гуркало — Верхнє Синьовидне. Бл. 28 км.
- Сколе — Парашка — Гуркало — Парашка — Сколе. Бл. 36 км.
- Сколе — Парашка — г.Кривий Верх — хребет Серединний — с.Майдан. Бл. 30 км.
- м. Кам'янка — г. Лопата — Сколе — Парашка — Крушельницький водоспад — с.Крушельниця. Бл. 50 км.
Коростів — Парашка — Коростів (маршрути 504 і 5044)
Відстань: бл. 15-20 км. Тривалість: бл. 6-8 годин (туди і назад).
Старт — від автобусної зупинки в с. Коростів. Якщо їдете машиною, можна починати трекінг одразу на околицях села, від музею Коростівської Вузькоколійки, закинутого мосту поруч або від церкви св.Івана Боско.
Сільська дорога, а за нею лісова стежка виводять прямо до підніжжя Параски, без проходження інших гір (як у попередньому варіанті). Перед виходом на хребет шлях круто бере вгору, але здебільшого підйом плавний.
Корчин — Гуркало — Парашка — Корчин (маршрут 5046)
Відстань: бл. 16 км. Тривалість: бл. 10-12 годин (туди і назад).
Маршрут складається з двох частин різної складності:
- Від с. Корчин до водоспаду Гуркало. Ділянка середньої складності, однак шлях кілька разів перетинає річка. Десь є кладка, а десь доведеться йти вбрід. В посушливі спекотні дні задача не важка, але в холодний сезон та період паводків це значно ускладнює маршрут чи взагалі робить його недоступним.
Шлях починається на околиці села Корчин, за мостом через Велику Річку. Спочатку асфальтованою дорогою, а далі грунтовкою вздовж ріки рухайтеся до водоспаду (бл. 5 км).
Дорога маркована, також є інші орієнтири: залишки вузькоколійки в урочищі Поташнє, могила члена ОУН-УПА Корчака, джерело за другою великою поляною. Біля останнього справа йде стежка до Гуркала. Будьте уважні і не пропустіть це місце, оскільки з основного маршруту водоспад не видно і не чутно.
- Від Гуркала до вершини Параски. Після відпочинку біля водоспаду повертайтеся на основний шлях і йдіть далі, тримаючись річки. Трохи вище, за шлагбаумом Національного парку, буде ще один невеликий водоспад — Мале Гуркало. За ним маршрут йде через прадавні букові ліси, траверсом гір Діл і Кремениця до підніжжя Парашки.
На цій ділянці вкрай мало людей: більшість туристів піднімаються на Параску зі Сколе чи Коростова або йдуть до Гуркала і повертаються назад в Корчин. І це легко пояснити, адже маршрут від водоспаду до Параски — суцільний хардкор!
З кожним кілометром ліс стає густішим, на шляху все більше бродів, повалених дерев, колючих кущів і кропиви, болотистих місць. Стежка умовна, сильно петляє і подекуди зовсім пропадає. Про маркований шлях і мобільний інтернет можна забути. Орієнтуватися на ділянці за Малим Гуркалом практично немає на що. А гору Діл зазвичай доводиться проходити “напролом”.
Біля підніжжя Парашки ліс нарешті розступається. На невеликій галявині зручно перепочити перед фінальним підйомом, який теж буде нелегким. Північний схил Параски — стрімкий, вимагає хорошої фізичної підготовки і досвіду сходжень.
Як підготуватись до походу на Парашку, що брати
Для одноденного літнього треку брати об’ємний туристичний рюкзак з повним набором речей для походу, звісно, не обов'язково. Та задля комфорту і безпеки важливо мати необхідний мінімум:
- Трекінгові кросівки або черевики (гайд по вибору). Хороше спеціалізоване взуття обов'язкове, незалежно від складності маршруту і рівня підготовки. Навіть на найпростіших треках швидко вб’єте ноги, якщо взуєтеся неправильно.
- Трекінгові палиці. Не обов'язкові, але й зайвими не будуть — особливо на маршруті до водоспаду, де потрібно переходити броди і мокрі ділянки.
- Запас води. В околицях Параски джерел мало, та й ті, що є, часто пересихають і замулюються. Тому набирайте воду перед стартом. Про водний баланс у поході.
- Перекус. Їжу можна купити перед походом в місцевих крамницях. Що їсти в поході.
- Засоби від кліщів (як вибрати).
- Одяг. Вдягайте штани і футболку з довгим рукавом (короткі рукава і шорти не захистять від сонця і комах). На випадок дощу, вітру чи похолодання захопіть фліску, вітровку і дощовик.
Хоч Параска і невисока, погода тут, особливо після виходу зі смуги лісу на голий хребет, може суттєво змінюватись, як в “справжніх горах”. А сніг подекуди лежить на хребті аж до травня. Водночас на безлісих ділянках шпарить сонце, тож не забувайте про панаму і сонцезахисний крем.
- Карти, GPS-трекер (обов'язковий на ділянці між Гуркало і Параскою).
- Похідна аптечка на випадок травм, укусів комах тощо.
Похід на Параску з ночівлею
Описані маршрути розраховані на один день, але за бажанням можна влаштувати дводенний трекінг. Хороші місця для ночівлі з наметом є на схилі гори Тимків Верх і на галявині поблизу водоспада Гуркало. За останні роки на маршруті зі Сколе з'явилося кілька невеликих турпритулків: один знаходиться на початку треку в екопункті, а другий на південному схилі Парашки.
Як організувати комфортну ночівлю в горах.
Зимовий похід на Параску
Сезон походів в Сколівських Бескидах триває з квітня по жовтень. Зимові трекінги тут теж можливі, але виключно для досвідчених мандрівників і/або в супроводі провідника. Ймовірність сходження лавин тут дуже низька, проте є інша небезпека: можна забукати і замерзнути (з цим навіть пов'язаний смертельний випадок на Парашці), вийти на сніговий карниз, зірватися зі слизького схилу. Також в Національному парку водяться вовки та інші дикі тварини, зустріти яких зимою більш ймовірно і небезпечно.
Що брати в зимові Карпати і як не замерзнути.
