Гора Пікуй — це овіяні легендами й всипані химерними скелями стежки, доступність в плані логістики й різноманітні за рівнем складності маршрути. Локація підійде як для початківців, так і для тих, у кого за плечима вже не один двотисячник. Попри відносно невелику висоту, Пікуй може здивувати крутими підйомами й глибокими урвищами, сюрпризами погоди та іншими випробуваннями. 

Розказуємо, де знаходиться гора, звідки підійматися, скільки часу йти, і чому взагалі варто відправитися в похід на Пікуй.  

Зміст:

Довідка

Висота над рівнем моря: 1408 м

Гірська система: Верховинський Вододільний хребет, Українські Карпати

Де знаходиться: Україна, Львівська і Закарпатська обл.

Координати: 48°49′46″ пн. ш., 23°00′03″ сх. д.

Гора Пікуй на карті 

Дев’ять фактів і одна легенда про гору Пікуй

  1. Пікуй розташований на межі двох регіонів — Львівщини та Закарпаття. Його називають найвищою горою Львівської області, хоча на цей статус також претендує гора Параска. Висота останньої менша, але вона, на відміну від Пікуя, повністю лежить в межах Львівської області. 

  2. Пікуй входить у Верховинський Вододільний хребет (або Східні Бескиди) — східну частину масиву Бещади, що простягається від польського Лупківського перевалу до українського Торунського перевалу. Пікуй — найвища точка Вододільного хребта й всіх Бещад. 

  1. Гора має форму несиметричного конуса. В півночі та північного сходу вона переважно полога, а з протилежного боку, на стороні Закарпаття, зустрічає гостей стрімкими скелями. Саме цим контрастом найбільше приваблює Пікуй. На самому вершечку, над урвищем, гора здається значно вищою і крутішою, ніж є насправді. Довкола рясніють скелі дивакуватих форм, одна з яких нагадує норвезьку Trolltunga (Язик троля). І, звичайно ж, краєвиди: з Пікуя відкривається панорамний вид на Вододільний хребет та його вершини,  полонини Руну на заході й Боржаву на південному сході. 

  1. Верхня межа лісу пролягає на висоті близько 1200 м. До цієї лінії гора вкрита віковими буковими лісами та ялівцем, а вище неї — альпійськими луками. Тут ростуть чорниця та ожина, червонокнижні молодило, ломикамінь і лунарія. А в нетрях лісів, далі від протоптаних туристами стежок водиться ведмідь, олень, рись, кабан і кіт лісовий. 

  1. Найпопулярніший маршрут на Пікуй стартує в традиційному бойківському селі Біласовиця (Закарпатська обл.). Тут здавна готують унікальний “їдкий сир” — надзвичайно солону бринзу, яку використовують як приправу до різних місцевих страв. 

  2. На північному заході від Пікуя, між вершинами Великий Верх і Листкованя, знаходиться перевал Руський Шлях (Руська Путь). В часи Середньовіччя через нього пролягав відомий торговий шлях з Києва на Балкани. 

  3. На Пікуй підіймалися відомі особистості, зокрема Іван Франко. А задовго до нього навколишніми краєвидами милувався Данило Галицький. 

  1. До 40-х через Пікуй проходила межа між Польщею та Чехословаччиною. Про ті часи нагадує чотириметрова залізобетонна стела, встановлена місцевими жителями у 1935 році на честь першого президента Чехословаччини. Монумент видно здалеку, це головний орієнтир і впізнаваний символ вершини.

  1. Місцеві кажуть на гору Пікуй, Піколь і Пікульо. Ймовірно, назвали її так через форму піка (списа). Серед інших версій є назва на честь бога пекла та війни Пека, святилище якого в давні часи нібито було на вершині Пікуя. 

Інколи зустрічається ще одна назва гори — Гуслі. Пов'язана вона з легендою про гусляра Павла, що закохався в примхливу красуню Даялу. Одного разу дівчина загадала прийти до неї вночі й заграти під вікном. Морозного вечора Павло відправився через дикий ліс в село Жденієво, де жила Даяла. Довго грав під вікном. А не дочекавшись дівчини, втомлений і засмучений обманом коханої, побрів світ за очі. Серед ночі піднявся на Пікуй, заграв востаннє і впав без духу. Чутки ходять, що відтоді під час грози на Пікуї чути, як грають гуслі. А Даяла, яку прокляло все село, стала відьмою і досі  бродить тут ночами.  

Рівень складності й сезон. Що взяти на Пікуй 

Основний сезон походів на Пікуй — з квітня по жовтень. Але враховуйте, що сніг вище лінії лісу затримується до середини весни, а то й довше. Хай вас не вводить в оману відносно мала висота, будьте готові до типових для гір умов: раптової зміни погоди, сильних вітрів на вершині тощо. 

На шляху є круті ділянки, що вимагають як мінімум базової фізичної підготовки. Але в цілому технічно маршрут не надто складний. Підійде для походу з дітьми за умови, що вони хоча б мінімально підготовлені до подібних навантажень*.

*Для найпершого досвіду виберіть, наприклад, полонину Явірник в околицях Яремче. 

За гарної погоди підйом і спуск на Пікуй займає півдня. Це чудовий варіант одноденного походу в гори, однак можна ускладнити маршрут і влаштувати мандрівку мінімум з однією ночівлею: підніміться на сусідні вершини чи взагалі пройдіть весь Вододільний хребет. 

Спорядження. В поході на Пікуй в теплу пору головне — трекінгове взуття з надійним протектором, захист від сонця (по маршруту багато відкритих ділянок), зливи та сильного вітру (висока ймовірність незалежно від прогнозу). Трекінгові палиці теж зайвими не будуть — є слизькі, круті, осипні схили. В іншому беріть типовий похідний набір, підлаштовуючи список під свої потреби й тривалість трекінгу. 

Зимовий похід на Пікуй розрахований на підготовлених, досвічених аутдорників. Зростає ризик зриву зі скель і травмування на заледенілих ділянках, переохолоджень, блукання (гора часто закутана в хмари та туман). Важливо дотримуватись правил безпеки й взяти все необхідне для походу в зимові Карпати.  

Основні маршрути на гору Пікуй, логістика 

На Пікуй можна піднятися швидко і досить легко по найпопулярнішому маршруту з Біласовиці або ж вибрати більш хардкорний варіант зі стартом в Жденієво (Закарпатська обл.). Ще є одноденні маршрути з с. Верхнє Гусне і Либохора (Львівська обл.). А якщо хочете влаштувати багатоденний похід Вододільним хребтом, вибирайте маршрут, що стартує в с. Сянки (Львівська обл.) і закінчується в Біласовиці. 

Як добратися:

  • Сянки: потягом з Києва; автобусом або електричкою зі Львова, Мукачево. 

  • Біласовиця: автобусом з Воловця, рейс Воловець-Латірка. 

  • Жденієво/Щербовець: автобусом з Воловця, рейс Воловець-Буковець. 

  • Воловець: потягом з Києва, Львова (всі напрями). Електричкою або автобусом зі Львова, Мукачево. 

  • Либохора: автобусом зі Стрия, Львова. 

  • Верхнє Гусне: автобусом зі Львова.

Час в дорозі. Скільки їхати до точок старту маршрутів на Пікуй зі Львова, орієнтовно: від чотирьох годин на громадському транспорті або близько трьох годин на авто. 

Біласовиця — Пікуй 

Відстань: 4-5 км. Тривалість: 2-4 години (тут і далі в одну сторону).

Старт — біля дерев’яної церкви на пагорбі. Тут починаються два основні маршрути на Пікуй. 

  1. Новачки йдуть стежкою, яка повертає направо — цей шлях довший, але пологий, майже прогулянковий. Зручно орієнтуватися по вершині Пікуя, яку видно зі стежки більшу частину часу. 

  1. Другий маршрут — коротший, але крутий, розрахований на більш підготовлених туристів. Від церкви прямо і далі ліворуч (в районі магазину). За селом, після переходу через річку, є зручні місця для привалу, а ще далі по дорозі — потужне джерело. Звідси стежка стрімко йде вгору через ліс і виходить на плато. Можна трохи розслабитись перед останнім ривком. Фінальні ~800 м — найважчі, шлях дуже крутий.  

Жденієво/Щербовець — Пікуй

Відстань: ~6 км. Тривалість: 3-5 годин

Старт — в с. Щербовець. У кінці села, на східних околицях, починається лісова стежка у напрямку Вододільного хребта. Йти складніше, ніж з Біласовиці, особливо круті останні кілометри. Підійде для досвідчених тренованих туристів. 

Також можна стартувати в селі Жденієво. Звідти пішки через Збини*, далі направо через ліс до Щербовця. У цьому разі довжина маршруту складе 12 км, тривалість — 5-6 годин. 

*До 2000-х з с. Збини пролягав трек до водоспаду Воєводин. Однак через приватну забудову маршрут став складним і малопрохідним. Зараз підійматися до водоспаду і на полонину Руна значно зручніше і безпечніше по маршруту з сіл Тур’я Поляна або Лумшори.  

Сянки — Біласовиця (Вододільний хребет)

Відстань: ~38 км. Тривалість: 2-3 дні. 

Маршрут охоплює майже весь Вододільний хребет. Тривалий, але не складний (загальний набір 1200 м), орієнтуватися легко. Є вдосталь джерел і хороших місць для ночівлі, зокрема біля витоку р. Уж, в районі перевалу Руський Шлях, на Панській полонині (за г. Великий Верх). 

Старт — в с. Сянки від залізничної станції або трохи західніше, від Ужоцького перевалу (на карті). Перші кілометри — найскладніші в плані набору висоти. Стежка йде переважно лісом, є круті спуски й підйоми. 

Останній крутий ривок — на Дрогобицький Камінь (1186 м). З цієї точки починається близько 20 км неймовірних панорамних видів і комфортного треку без значних перепадів висот. Шлях пролягає через півтора десятка тисячників, найвищі з яких: Старостина (1229 м), Розсипанець (1131 м), Журовка (1226 м), Листкованя (1248 м), Великий Верх (1309 м), Гострий Верх (1294 м), і, звичайно ж, Пікуй. 

Приблизно за 9 км від старту стежку перетинає перевал Руський Путь. В цьому місці також встановлено залізний хрест, присвячений штурму перевалу 4-м Українським фронтом в 40-х. Руський Шлях на карті.  

Зверніть увагу! Село Сянки розташоване у прикордонній зоні. Обов'язково мати з собою паспорт. Заздалегідь ознайомтесь з актуальними правилами перебування у прикордонних регіонах Карпат.  

Либохора — Руський Шлях — Великий Верх — Пікуй — Біласовиця

Відстань: 22-23 км. Тривалість: 1-2 дні. 

Старт — на перевалі Руська Путь (1200 м) в 3 км від Либохори. Добратися з села можна пішки або на машині працівників лісгоспу. На другий варіант варто потратитися, якщо не хочете перші кілометри дряпатись вгору стрімкою стежкою. 

Від перевалу до г. Пікуй, через г. Великий Верх — бл. 8 км хорошої втоптаної стежки. Фініш в Біласовиці.

Інші маршрути на г. Пікуй і Вододільний хребет:

  • с. Жденієво — Пікуй — с. Біласовиця

  • с. Либохора — Пікуй — с. Жденієво

  • с. Верхнє Гусне — Пікуй

  • с. Біласовиця — Пікуй — г.Великий верх — с. Розтока 

  • с. Воловець — Верецький перевал — Пікуй — с. Розтока — пол. Рівна — с. Жденієво — г. Бозьова — с. Воловець (~140 км, 9 днів)

Вододільний хребет не настільки популярний, як Говерла і Піп Іван чи інші топові локації Карпат. Більшість стежок, крім основного легкого треку Біласовиця-Пікуй, малолюдні. Тож це відмінний варіант для тих, хто хоче побути наодинці з природою — наприклад, під час соло-походу. 

Останнім часом місцевими маршрутами (насамперед треком Сянки-Пікуй) активно займається управління туризму. З’являються нові маркери, інформаційні стенди, облаштовані зони відпочинку та оглядові майданчики. Походи на Пікуй стають ще більш комфортними та безпечними.