Зміст:

 

Довідкова інформація

Хто організатор

Організатор: Олександр Заколодний, Харківський альпклуб 

Загальні параметри

  • Гірський туризм 

  • Район походу: Чорногірський хребет

  • Протяжність активної частини походу: 82,5 км

  • Тривалість: 6 ходових днів (10-15 лютого)

  • Загальний час руху: майже 24 години

  • Загальний набір висоти: 5650 м

  • Інструктор Олександр Заколодний, ще 4 участники - альпіністи-початківці

  • Автор звіту: Євгенія Рудницька

  • Нитка маршруту: с. Богдан - г. Петрос - г. Говерла - г. Данциж - г. Туркул - г. Ребра - г. Гутин Томнатик - г. Піп Іван Чорногірський  (Білий Слон) - р. Біла Тиса - с. Богдан 

  • Карта маршруту: 

Вступ

Як вийти із зони комфорту? М’яко прокинутись після осінньо-зимової сплячки? Та ще й розім’ятись перед весняними виїздами на Казбек та Монблан? Відправитись взимку в похід Карпатами! Наш вибір впав на найвищий хребет українських гір – Чорногірський. І недарма, адже тут було місце і захоплюючому гірському екстриму, і спокійному відпочинку під потріскування вогнища, ми встигли покритись і сніжно-льодовою кіркою від нещадної хурделиці, і потом від інтенсивних переходів під сліпучим сонцем. Одним словом – усі принади відпочинку, як й ми полюбляємо! 

Варіанти приїзду та від’їзду + аварійні сходи з маршруту 

Оскільки компанія зібралась на цілий мікроавтобус, то добирались ми своїм ходом, без пересадок по поїздам-маршруткам. Приїхавши в село Богдан (Рахівський район Закарпатської області) заночували в гостьовому будинку, тут же залишили машину та вийшли на маршрут. Через 6 днів ми повернемось сюди ж, зробивши петлю через Петрос, Говерлу та Піп Іван Чорногірський.  

Для тих, у кого немає можливості їхати власним транспортом є наступна альтернатива: з Києва, Львова або Івано-Франківська дістатись потягом або автобусом в місто Рахів, а звідти їхати маршруткою в село Богдан. 

Аварійні сходи з маршруту та його запасні варіанти 

У випадку аварійної ситуації сходження планувалось в наступному напрямку: 

- На відрізку Піп Іван Мармароський – г. Піп Іван Чорногірський – в село Богдан; 

- Г. Піп-Іван Чорногірський – г. Говерла – в бік с. Верховина;

- Г. Говерла - пер. Околи - в с. Ясиня;

- Пер. Околи - пер. Руський - в с. Усть-Чорна.

- Далі по маршруту - в с. Синевирська Поляна.

В будь-якому випадку, будь-які можливі рятувальні роботи прив'язані до гарних доріг та можливості під’їзду автомобіля, тому ймовірна тривалість рятувальних робіт – до півтори доби в залежності від серйозності тяжкості події. 

Богдан став точкою старту, оскільки спочатку ми планували пройти за раз Мармароський та Чорногірський хребти, а це село знаходиться між ключовими вершинами Піп Іван Мармароський та Піп Іван Чорногірський. У випадку аварійної ситуації сходження з маршруту в село Богдан було б найзручнішим. Ще одне аврійне сходження з маршруту передбачено на відрізку від Говерли до Піп Іван Чорногірський – в бік села Верховина. На щастя, все обійшлось без неприємностей і передчасно покидати маршрут нікому не довелось. 

Опис маршруту

День

Відрізок шляху (від - до)

Протяжність в км

Час на маршруті 

Особливості (метеоумови, перешкоди, труднощі)

1 день

с. Богдан - Перемичка між Петросом та Говерлою

20

Близько 6 годин 

Весь день ясно, без вітру та опадів, температура повітря близько -10℃.

2 день

Перемичка - Петрос - Перемичка

4-5

(не фіксували)

Весь день ясно, без вітру та опадів, температура повітря близько  -10℃. Маршрут по глибокому снігу, крутий підйом на Петрос 

3 день 

Перемичка - Говерла - Туркул

10-11

Близько 5 годин

Хмарне небо, вітер 10-15 м/с, сильний снігопад, хурделиця, температура повітря близько -15℃, 

обмежена видимість 

4 день 

Туркул - Піп Іван, Білий Слон

11-13 км

Близько 7 годин 

Хмарне небо, вітер 15-20 м/с, снігопад, температура повітря близько -20℃

5 день

Білий Слон - ночівля біля річки Біла Тиса 

Близько 6 км

Близько 5 годин  

Сонячна безвітряна погода, температура повітря близько -7℃

6 день

Вздовж річки Біла Тиса до села Богдан 

(не фіксували)

(не фіксували)

Сонячна безвітряна погода, температура повітря близько -7℃

День перший: старт та ночівля на перемичці між Петросом та Говерлою 

Цей похід планувався середньо полегшеним – без кішок, снігоступів, та “зайвих” продуктів. В рюкзаки утрамбували намети, спальні мішки, пальники з газом та аскетичну провізію. Так, закинувши за плечі дім, спальню та кухню, ми на світанку виступили на уклін до Чорногори. З села йшли грунтовою дорогою, яку плавно замінила засніжена лісова стежка. Чим більший був набір висоти, тим вужчою ставала стежка й тим глибше ми провалювались в сніг.  

В перший день позитивну підтримку забезпечила казкова зимова погода: щедре сонце, приємний морозець, гори видніються у всій красі, дзвінка тиша та нікого навколо. В районі перемички між Петросом та Говерлою зупинились для ночівлі в колибі. Все в ній гарно та приємно, але зігрітись не вдалося, ночували при -11℃.

День другий: прогулянка та сходження на Петрос 

Щойно вийшовши з “морозильної камери”, ми оцінили всі принади сонячної та безвітряної погоди. Сьогодні нікуди не поспішаємо, просто відпочиваємо, гуляємо… ну і заодно зечекінимося на вершині Петросу. Петрос був в гарному настрої і прийняв нас дуже гостинно.  

Йшлось легко та приємно, навіть враховуючи, що снігу насипало вдосталь і доводилось тропити. Спуск був ще цікавіший – з’їзджали буквально на п’ятій точці, та так швидко, що ледь не збили з ніг групу одеситів. Вони-то й підказали, що на перемичці можна заночувати в іншій хатинці – там є мрія, а точніше буржуйка “Мрія”. Розпалили, розмякли в довгоочікуваному теплі й навіть, грішним ділом, заговорили про те, щоб нікуди звідси не йти. Тепер ночували при +11℃.

День третій: і тут серед походу зіпсувалась погода… Говерла й озеро Несамовите, якого ми не бачили 

Теплом нас не звабити, особливо в день підйому на найвищу гору України! Говерла ж виявилась не такою гостинною, як Петрос – вона зустрічала нас з темними хмарами, 15-градусним морозом та пронизливим вітром. 

На вершині до нас причепився вітрюган та снігопад, які  “дбайливо” супроводжували нас аж до колишньої обсерваторії Білий Слон. Ми заховали не лише ніс та очі, а й камери, не фотографувати ж суцільну білу пелену.. 

Відмовитись від фото – найменша з неприємностей, головна проблема заключалась в сніжному молоці, яке приховало всі орієнтири і ми, як сліпі кошенята, тикались носом то у вказівники, то у навігатор, то в карту та компас. Як сказав наш штурман Саша Заколодний: “Стільки снігу я ще не заставав. Тут взагалі-то гарні пейзажі, та через хурделицю ми їх не побачимо”. Крім захопливих видів з вершин Данциж та Туркул, ми пропустили  споглядання озера Несамовите. Десь над ним ми й кинули якір. Метіль влаштувала такий шабаш, що розкопки місця під табір та встановлення наметів виявилось спецоперацією у відкритому космосі. Термометр зламався. 

День четвертий: крізь сніг до Білого Слона 

Непогода розбушувалась ще більше, але ми пішли по хребту далі. Вітрище в 15-20 м/с буквально валив з ніг, заморожував, сипав в очі льодяну крупу. Крок вперед – три назад. Мене з неважким рюкзаком здувало з такою силою, що хлопці взяли мене попід білі рученьки й волокли, тому що самій справитись зі стихією мені було не під силу. 

Поки ми йшли до вершин гори Піп Іван Чорногірський, обросли льодяними скафандрами та суттєво вимотались від постійного навантаження та гулу. Мабуть, це було найважче сходження за весь похід. Білий Слон прийняв нас холодними обіймами, але подарував прихисток, відпочинок та… 

День п’ятий: хто рано встає… чарівний світанок на горі Піп іван застає

За що я люблю гори? За неймовірні світанки! Після дводенних мук Чорногора подарувала нам найнезабутніше видовище – Карпати, як на долоні, й світанкова зоря пофарбувала їх в нереальні червоно-фіолетово-бузкові відтінки. Ті, хто не піддався спокусі полежати зайву годинку в спальному мішку, завмерли від захвату, спостерігаючи передсвітанкову кольорову гру світла на горизонті. А коли показався сонячний диск на ясному небі  ми, наче метелики, виповзали з обледенілих стін сушитись під теплими променями. В цей день сніданок – розкішний пікнік на високогірній обочині. Звідси ми оглянулись на пройдений Чорногірський, та на майбутню ціль – Мармароський хребет. Тепер погодка стала ще лагіднішою, ніж в перші дні. 

Легкою ходою ми почали спуск, на шляху жадібно вбираючи гірські вигини, що відкривались перед нами. А проходячи повз невеликий обрив, піддались спокусі покувиркатись з нього, тренуючи поведінку під час сходження лавини. Тут і звернули увагу GPS, виявилось що ми набрали 5640 м висоти…, ех, майже як висота західної вершини Ельбрусу. 

План продовжити шлях на Мармароський хребет відмінився по низці причин, тому в цивілізацію ми не поспішали, вирішили ще одну ніч провести в горах. І тут, звідки не візьмись, поміж засніжених дерев перед нами з'явилася хатинка, наче з казки. Хлопці прочисли димохід, нагодували піч та вона заробила на повну. Окупувавши верхні полиці, ми задоволено примовляли : “Ташкент..”. 

День шостий: короткий перехід вздовж річки Біла 

Тепер уже курс був на село Богдан, до якого вела дзвінка річечка Біла Тиса. Погодка, як і в перші два дні, – приємна, позитивна. 

Прощатися з горами не хотілось, наближення до цивілізації трохи засмучувало та буквально вдарило в ніс… вихлопними газами вантажівок, наповнених лісом. Уже на підході до нашої автівки знову глянули на GPS – сумарний набір висоти склав 5650 метрів. Ну і ну, сміємося, прям таки на Ельбрус піднялись!

Небезпека на маршруті 

Загалом маршрут взимку по Чорногірському хребту простий, але це тільки якщо ви гарно орієнтуєтесь та відповідально готуєтесь. Адже навіть в літніх Карпатах є ризик заблукати та переохолодитись, а в зимових – ще додається лавинна небезпека. Особливу увагу “підключайте” на гірських хребтах, де снігом намітає “карнизи” – є ризик зірватись в обрив. 

І, так, все таки беріть на Чорногору альпіністські кішки, оскільки місцями вітер настільки шліфує схили, що без зубів йти дуже ризиковано. 

Цікаві природні, історичні, архітектурні об’єкти на маршруті 

  • Говерлянський (Прутський) водоспад;

  • Озеро Несамовите;

  • Гора Шпиці;

  • Озеро Бребенескул;

  • Колишня обсерваторія Білий Слон.

Вартість харчування та пересування по маршруту 

На харчуванні ми, чесно кажучи, зекономили. По-перше, компанія зібралась не дуже “ненажерлива”, та й не хотілось нести зайвий вантаж. Тому малокорисно розписувати наше меню в даному поході та витрати на нього. А ось досвід інших вилазок показав оптимальне рішення питання харчування – сублімована та сушена їжа. Ну і +100 до економії пального/часу/грошей дає інтегрована система приготування їжі по типу Jetboil, MSR Reactor і тому подібні.

Висновки, підсумки та загальні враження 

Ця лютнева вилазка Карпатами стала яскравою ілюстрацією що до гірських походів завжди треба відноситись серйозно. Навіть якщо ти досвідчений турист, альпініст, виживальник. Навіть якщо ти уже був тут 5 разів. Навіть якщо піднімався на вершини Альп, Кавказу чи Гімалаїв. Великі і малі гори – всі вони чарівно прекрасні та непередбачувано небезпечні. Насолоджуйтесь сходженнями та бережіть себе!

Короткі висновки по підготовці 

Тактика:

  • Перед стартом треба реєструватись в рятувальників і після фінішу повідомити їм про успішний спуск;

  • Середня швидкість пересування 3-3,3 км/год;

  • Участники мають бути витривалими, готові до тривалих переходів, сильного холоду та різкого погіршення погодних умов. Все таки це не прогулянка вихідного дня, коли в будь-який момент можна швидко повернутись до цивілізації;

  • Участники мають бути психологічно готові до подолання фізичного дискомфорту й командної роботи (особливо у випадку аварійних ситуацій);

  • Участники повинні вміти діяти за різкого погіршення погодних умов (облаштування табору) або у випадку травмування (рятувальні роботи);

  • Розраховувати, що взимку в горах може бути плюсова температура й дощ (взяти відповідну екіпіровку, передбачити, щоб не намокли речі в рюкзаку);

  • Не сильно сподіватись на ночівлю в колибах – вони можуть бути зайняті, закриті, розвалені, без пічки. Якщо залишаєтесь в колибі, то зберігайте чистоту й порядок; 

  • За можливості, сплануйте похід так, щоб був час на сніжно-льодові тренування, на неспішні прогулянки, фотосесії;

  • Спорядження: 

  • Повноцінний намет, з вітровими відтяжками, та бажано зі сніговою “юбкою”; 

  • Трекінгові палиці, снігоступи, кішки та мотузка – дуже знадобляться;   

  • GPS з запасними батарейками + скачати електронну карту на смартфон + необхідна паперова карта, компас та навички ними користуватись (!);

  • Пилка складна або ланцюгова – на випадок підготовки дров для опалення колиби; 

  • Пальник або інтегрована система приготування їжі – маст хев (не розпалюйте вогнища в лісі);

  • Харчування розраховуйте на всі дні походу, по маршруту перекусити або докупити їжу немає де (деколи в колибах можна знайти запаси круп або консервів). Закуповувати їжу краще в місті, оскільки в продуктовому магазині в селі Богдан дуже обмежений вибір;

  • Враховуйте, що у випадку непогоди харчування – по наметах, оскільки не буде можливості готувати та їсти разом; 

  • Аптечка: кожен бере свої індивідуальні медикаменти, а в загальній – сонцезахисний крем, пластир, жарознижуючі, післяопікові, спирт та джгут-турнікет; 

  • Одяг, взуття та бахіли – теплі, вітрозахисні, водостійкі. Плюс обов'язково сонцезахисні окуляри або маску (сніг дуже сліпить!).

  • Мобільний зв'язок: нестабільний, але запишіть номери місцевих рятувальників та лісників (їх треба дізнатись до старту).