Довідкова інформація 

• Вид туризму: сходження

• Протяжність активної частини походу в км: 40

• Тривалість “ходових” днів: 4

• Дати проведення: серпень 2020 року

• Дані про учасників походу: Коломієць Артем та ще троє учасників

• Автор звіту: Коломієць Артем

• Район походу: Вірменське нагір’я, Турція

• Детальна нитка маршруту: місто Запоріжжя – місто Ван – місто Догубаязіт – село Елі – стоянка на висоті 2400 – стоянка на висоті 3200 – стоянка на вистоті 4150 – вершина гори Арарат (5166 м)

Вступ

Ця подорож, як і багато інших, почалася із SMS від друзів.

«Звичайно, поїхали!» - відповідь була готова заздалегідь.

Попереду був серпень, який вважається найоптимальнішим місяцем для сходжень на велику кількість гірських масивів. Арарат – не вийняток. Хоча сезон «не зимових» сходжень тут і так досить тривалий – із травня до жовтня.

Чи то жага пригод, чи бажання заощадити, але наша група одноголосно вирішила йти на гору самотужки: без послуг гідів, коней, носіїв, заздалегідь готового трансферу та інших благ. І понеслось!

Усього кілька днів знадобилося на вибір дат, купівлю квитків та страховки на випадок захворювання на COVID-19. Місяць очікування хотілося провести з максимальною користю. Тим більше досвід нещодавнього сходження на г. Казбек підказував, що потрібно добре підготуватися: полегшити спорядження і заздалегідь скласти план акліматизації.

На фоні карантину і закритих кордонів сходження на Арарат здавалося чи не єдиним способом ковтнути свіжого гірського повітря.

Варіанти приїзду та від'їзду + аварійні виходи з маршруту

Старт маршруту - місто Догубаязіт. Туди можна дістатися:

• літаком через Стамбул, поруч розташовані три аеропорти – у містах Ігдир, Агри та Ван.

• автобусом з Грузії.

Для нас був зручний переліт до міста Ван.

Рейс «Запоріжжя – Ван» від Turkish Airlines коштував 200$ з особи туди-назад з урахуванням 30 (!) кг багажу.

Це досить приємно з огляду на пересадку в Стамбулі та відстань. В аеропорту Ван на нас чекав сюрприз. Виявилося, що багаж не прилетів із Стамбула. Пізніше з'ясувалося, що у наклейці багажу при відправці помилково вказали кінцеву точку Стамбул. Пригадую, як «мила» співробітниця запорізького аеропорту на запитання: «Багаж точно перевантажать до міста Ван?» з упевненістю і, головне, з усмішкою відповіла: "Так!"

В аеропорту Ван запевнили, що багаж прибуде наступного дня близько 10:00 ранку. Тому нічого іншого не залишалося, як шукати місце для ночівлі у цьому місті. На годиннику було 18:30, тож можна було не поспішати і прогулятися пішки.

Карантин залишив слід і тут – більшість готелів на шляху були закриті. Перша вивіска Open виявилася лише за 7 км шляху. На ресепшені озвучили ціну 280 лір за ніч, включаючи сніданок. Нам це здалося дуже дорого і ми збиралися йти. Проте, побачивши, що рідкісні клієнти йдуть, співробітник готелю скинув ціну до 200 лір. Так, перша ніч у Туреччині була дуже комфортною.

(38°29′54.77″N 43°23′20.42″E)

Аварійні сходи 

Технічно маршрут не складний. Усі сходи були заплановані до села Елі, звідти можна автобусом або на таксі доїхати до міста Догубаязіт.

Опис маршруту 

1-й день: высота 2400

Перша стоянка групи – на позначці 2400 м. Ми знайшли чудовий рівний майданчик, щоправда, без води. Це лише у заздалегідь підготовлених таборах для учасників комерційних походів прокладено водогін. По ньому тече вода з вічно сніжної шапки Арарату. Але якщо ви піднімаєтесь самотужки, то продумуйте заздалегідь джерела питної води. ( 39°39′18.47″N 44°13′57.58″E), (39°39′31.97″N 44°14′27.51″E).

2-й день

Висота – 3200 м, близько 6 годин ходу. Вибір впав на гарну галявину з водою метрів 100 нижче. Знайти місця під намет у такій місцевості – процес непростий. Рельєф дуже кам'янистий і встановити табір «де попало» не вийде. Решту дня вирішили витратити на акліматизійний підйом до висоти 3800 м.  ( 39°39′31.97″N 44°14′27.51″E ), ( 39°39′31.97″N 44°14′27.51″E)  

"Намітити стежку з вечора – теж корисна справа. Тому що кам'янистий грунт відмінно приховує всі сліди, особливо в темний час доби."

3-й день

Не дійшовши метрів 50 до другого базового табору, вирішили розбити третю стоянку. А решту дня знову присвятили акліматизації – здійснили радіальний вихід до висоти 4600 м. (39°41′20.6″N 44°17′06.1″E)

"Альпінізм - це ранній підйом. Арарат - не вийняток. Ранній вихід о 2:30 вимагає від усіх готовності, що називається, ще з вечора.”

“Адже всі функції організму в такий час зводяться до боротьби зі сном”.

4-й день: штурм вершини

Маршрут в основному проходить по камінню та сипусі. А це не найприємніший рельєф для нічної прогулянки. Фінальна ділянка – жорсткий фірн. Його потрібно проходити в кішках і з льодорубом або, як мінімум, з трекінговими палицями. Весь штурм займає близько 4,5 - 5,5 годин і залежить, звичайно ж, від фізичної форми альпініста.

А ось і довгоочікувана вершина! 

5165 м! 

Тут розумієш, заради чого терпів всі незручності і задумав всю цю справу.

Справу зроблено!

Арарат – безперечно, найцікавіша вершина для мандрівників усіх рівнів підготовки.

І точно подарунок для багатьох альпіністів у цей дивний 2020 рік.

”Досягнути вершини – це лише 50% роботи. У душі бентега від того, що ось вона мета, але, як і раніше, важко.

Далі буде спуск: той самий важкий рюкзак і каміння під ногами. Але це буде згодом.

А поки що - неймовірне відчуття вершини. І види, види, краєвиди! Адже тільки тут можна побачити та відчути такі картини!"

Небезпека на маршруті 

Сходження на Арарат у теплий період – чудовий початок підкорення 5000-ків. Це не складний маршрут, але все ж таки вимагає певних навичок.

До висоти першого базового табору йти відносно легко. Під ногами дрібне каміння.

Далі починається сипуха. Для проходження середньої ділянки, до другого базового табору, знадобляться трекінгові палиці.

Штурм буде залежно від погоди – по снігу або жорсткому фірну. Є окрема ділянка з крутим схилом та осипами. Для комфортного проходження знадобляться кішки, льодоруб. Іноді його можна замінити трекінговими палицями.

На зворотному спуску важливо акуратно ступати, дрібне каміння сиплеться, можна впасти.

Цікаві природні, історичні, архітектурні об’єкти на маршруті

Незвичайна для нас природа, гори та рельєфи чарують на кожному кроці. Крім цього, тут також можна переглянути:

• У місті Догубаязіт – палац Ісхак-Паші та міська фортеця. До речі, біля палацу є платний кемпінг із зручностями для тих, хто хоче продовжити свою подорож або бажає заощадити на готелі.

• Поблизу міста Догубаязіт – водоспади Мураді.

• Ноїв ковчег знаходиться за 20 хвилин їзди у бік Ірану від села Елі.

• У місті Ван – озеро з монастирем.

• Гарячі джерела біля міста Догубаязіт.

• Острів Ахтамар і церква Святого Хреста.

Вартість харчування та пересування по маршруту

Транспорт

Оскільки ми самостійно планували всю подорож, нам вдалося суттєво заощадити в порівнянні з поїздками з турфірмою.

Наші витрати склали:

• 200 доларів переліт туди-назад з багажем;

• 200 лір готель у місті Ван (сніданок включений);

• трансфер аеропорт-місто Ван нам обійшовся 30 лір за таксі;

• трансфер місто Догубаязіт-село Елі 150 лір за машину на чотирьох.

Харчування 

На маршруті ми їли сушену їжу від ЇДЛО. Щоб обіди були більш поживні на додачу були солодощі, чай, сушене м'ясо. З собою брали інтегровану систему приготування їжі. 

Один раз перед стартом замовляли обід у місцевому кафе, його вартість становила 30 лір.

Місцеві курди кажуть, що у горах проблематично із водою. Але все ж таки нам вдалося знайти два джерела за маршрутом. Їхні координати вказав вище.

Підсумки, висновок та загальні враження 

Яким буде штурм вершини Арарату – залежить від місяця сходження.

Арарат з боку Туреччини – це хороша підготовка до чогось складнішого. Сам маршрут досить легкий, стежка практично не виляє та добре читається. Основною проблемою є акліматизація. У нашій групі всі мали досвід висотних сходжень, тож із цим у нас проблем не було.

При сходженні не потрібні особливі навички, мотузки та льодобури.

Важливу роль грає фізична підготовка. Рекомендую, поки плануєте подорож і збираєте документи, виділити час на тренування – біг, ОФП. Але все-таки краще за два-три місяці подбати про свою фізичну підготовку, зокрема про дихалку.

Зі спорядження у мене з собою були:

• трекінговий рюкзак. Його розмір залежить від об’єму спорядження, у мене був 75 літрів. Важливо враховувати, що всередину має поміститися спорядження плюс трекінгові черевики.

• намет має бути надійним, так як погода може бути різною, звертайте увагу на матеріал дуг та вітростійкість. Мій був на алюмінієвому каркасі від бренду Fjord Nansen.

• туристичний килимок з R-value 2 та вище. Для більшого комфорту сну беріть товстіші моделі, вони компенсують всі нерівності рельєфу і каміння. У мене був п'ятисантиметровий Self Inflating Comfort Light Mat від Sea To Summit та надувна подушка.

• спальний мішок. Я взяв демісезонний, то доводилося утеплюватись усіма можливими способами. За своїм досвідом рекомендую купувати моделі з температурою комфорту -8 -10 і нижче.

• трекінгові черевики з жорсткою підошвою. На маршруті багато осипів, щоб стопи менше втомлювалися підошва повинна бути жорсткішою.

• трекінгові шкарпетки. У мене було дві пари – синтетичні від Accapi та вовняні від Smartwool.

• комплект термобілизни.

• мембранний комплект (куртка+штани). Штани рекомендую купувати самоскиди.

• ходові штани.

• ходова футболка з довгим рукавом та з захистом від ультрафіолету.

• утеплена куртка для сходження. У мене була компактна пуховка.

• рукавички: дві пари – тонкі флісові та верхонки або гірськолижні, які захистять від вітру.

Сподіваюся, мій звіт допоможе комусь при організації своєї подорожі до Туреччини та сходження на Арарат.

Ходіть у гори та насолоджуйтесь свободою!