Зміст
1. Вступ;
2. Розряди в спортивному туризмі;
3. Розряди в спортивному альпінізмі;
4. Особливі титули в альпінізмі:
4.1. Золота Вершина;
4.2. Сніжний барс;
4.3. Золотий Льодоруб;
4.4. Золотий Крюк;
4.5. Премія EIGER AWARD;
4.6. Завоювання «Корони Світу»;
5. Українці, які мають особливі титули;
6. Заключення.
Люди ходили в походи завжди, не виключено, що спочатку вони переслідували інші цілі, але кінцевим результатом завжди було одне - через подолання відстаней подолати себе, отримати внутрішнє розслаблення, віддалитися від метушливого міста і з'єднатися з природою.
Але при цьому в будь-якому виді діяльності завжди, так чи інакше, присутня змагальна складова. Кожен хоче бути кращим, першим, кожен хоче бути на крок попереду інших. Туризм - не виняток. Дехто пройшов більше, хтось пройшов швидше, у когось був більш складний маршрут технічно. Але як їх порівнювати? Адже кожен, по-своєму, перший і, по-своєму, кращий.
Розряди в спортивному туризмі
Паралельно із зародженням туризму, як окремого виду відпочинку, почав зароджуватися і спортивний туризм, в якому вже була присутня змагальна складова. А якщо є змагання, якщо є хоч натяк на те, що хтось може бути кращим за інших, з'являється і відповідна шкала вимірювання першості. Так в спортивному туризмі з'явилися спортивні розряди і звання.
Для отримання звання (КМС, МС, МСМК) необхідно взяти участь або бути керівником декількох походів певної категорії складності. Для чоловіків і жінок виставляються різні вимоги.
Залежно від довжини маршруту, тривалості проходження, кількості учасників, технічних моментів на маршруті визначається категорія складності. Чим складніший маршрут, тим вищою буде його категорія.
Юнацькі розряди можна отримати тільки до досягнення віку 18 років, беручи участь в категорійних походах або на змаганнях з різних видів спортивного туризму. Наприклад, для отримання третього (початкового) розряду зі спортивного туризму для підлітків необхідно зробити один похід першого ступеня складності.
На сьогоднішній день в Україні є вісім розрядів і звань зі спортивного туризму:
- МСМК (Майстер спорту міжнародного класу);
- МС (Майстер спорту);
- КМС (Кандидат в майстри спорту);
- Перший розряд (дорослий);
- Другий розряд (дорослий);
- Третій розряд (дорослий);
- Перший розряд юнацький;
- Другий розряд юнацький;
- Третій розряд юнацький.
Проходження етапу паралельних перил на змаганнях по спортивному туризму
Для отримання кожного наступного розряду або звання потрібно документально підтверджене володіння попереднім. Розряд можна отримати після проходження походу певної категорії або ж після участі в змаганнях.
Розряди в спортивному альпінізмі
З альпінізмом все трохи складніше. Це екстремальний вид спорту, тут немає такої яскраво вираженої конкуренції, як в спортивному туризмі, та й створити однакові умови для кількох людей або команд дуже складно, хіба що тільки на змаганнях.
Хоча розряди можна отримати і на альпзборах. Це спеціально організовані і узгоджені по датах з ФАіС України навчання і тренування, в процесі яких початківці-альпіністи отримують знання і навички альпінізму. Після цього інструктори ведуть групу на вершину не нижче 2500 м і якщо сходження було вдалим, а альпзбори досить тривалими, то учасникам присвоюється третій (найнижчий) розряд з альпінізму. Варто зазначити, що для отримання розряду недостатньо просто піднятися на вершину, складність маршруту для сходження повинна бути не нижче 2Б.
Фото с з альпзборів в Карпатах в кемпінговому таборі Білий Слон
На жаль, на території України немає можливості пройти повністю всі умови для отримання третього розряду і необхідно їхати за кордон. У Карпатах просто немає таких високих вершин, хоча для підготовчого етапу наші гори підходять. Туристичні клуби і альпшколи регулярно проводять навчання з напрацюванням відповідних навичок. Ще однією необхідною умовою є наявність професійного інструктора.
І все це для отримання третього розряду. Для отримання наступних розрядів необхідно буде продовжувати тренуватися. Напрацьовувати техніку, здійснювати сходження більш серйозного рівня.
Тут багато факторів для оцінки учасників і це не тільки складність маршрутів, які вони проходять, це і висота, і протяжність, і характер рельєфу.
Всього в альпінізмі, як і в інших видах спорту, три дорослих розряди - третій, другий, перший, і три звання - КМС, МС, МСМК.
Здебільшого альпіністи не ганяються за званнями. Кожен, хто приходить в альпінізм, розуміє, наскільки важливо зберігати холодну голову і здоровий глузд. Один неправильний рух тут рівносильний смерті. Тому, одного бажання отримати черговий розряд тут мало. Потрібні регулярні тренування, напрацювання техніки і багато іншого.
Особливі титули в альпінізмі
Але крім розрядів і звань від Федерації альпінізму і скелелазіння є, так би мовити, неофіційні титули. Для багатьох альпіністів вони набагато важливіші. Чому? Можливо тому, що для отримання цих титулів потрібно докласти більше зусиль і сил, це не просто напрацьована техніка рухів, це вже самостійна робота з пошуку і розробки маршруту, підготовка і, звичайно ж, підкорення вершини. Хоча самі альпіністи ніколи не скажуть, що вони її підкорили. Вершину не можна підкорити, можна лише піднятися на неї, з'єднатися з нею на деякий час.
КОНКУРС «ЗОЛОТА ВЕРШИНА»
В Україні проводиться конкурс на краще сходження року «Золота вершина».
Заснована ця премія була в 2004 році і з того часу щорічно проводиться завдяки організації ФАіС України і альпклубу «Одеса».
Кращі альпіністи країни мають честь брати участь в цьому конкурсі, який присвячений пам'яті видатного українського альпініста Владислава Терзиула.
Владислав Терзиул став першим українцем, що підкорив всі "восьмитисячники"
Владислав Терзиул - один з небагатьох українських альпіністів, який піднявся на все «семитисячники» на території колишнього СРСР, і перший серед альпіністів Союзу зміг піднятися на всі чотирнадцять «восьмитисячників» планети. Головною особливістю його сходжень був спортивний стиль без використання кисню. На жаль, гори забрали життя Владислава під час спуску з гори Манаслу (8485м) в 2004 році.
Гора Манаслу (8485м)
Судять конкурс найчастіше альпіністи, які входять до складу Федерації.
На розгляд журі надаються сходження українських альпіністів (вони повинні бути в обов'язковому порядку членами ФАіС України), здійснені на гори висотою не менше 5000 м і зі складністю маршруту не нижче 5Б або на гори висотою не менше 6500 м і категорією складності маршруту не нижче 5А.
Для підтвердження проходження маршруту мають бути надані:
- паспорт сходження;
- фото на вершині;
- фото зроблені в процесі сходження.
Призерами конкурсу «Золота вершина» в різні роки були Микита Балабанов, Валентин Сипавін, Володимир Рошко, Ярослав Рева, Євген Тимко та інші. На конкурсі оцінюються складність маршруту, протяжність, схема розробки, час і швидкість проходження.
Але є і більш престижні титули і звання, як наприклад «Сніговий Барс». Це звання залишилося з часів Радянського Союзу і до сьогоднішнього дня вважається одним з найпочесніших не тільки на просторах СНД, а й далеко за його межами.
Жетон "Сніжного Барса" часів Радянського Союзу
Вперше про такий титул заговорили в 1967 році. До цього альпіністи, котрі підкорили найвищі гори СРСР, отримували звання «Підкорювач найвищих гір СРСР». Тільки уявіть собі, перші офіційні дані про сходження на всі семитисячники колишнього СРСР датуються 1961 роком, тобто в 1961 році люди піднімалися на семитисячники без сучасного спорядження, без ультралегких пуховок, без технологічних мембранок і анатомічно продуманого спорядження. Більшість сходжень відбувалися в спортивному стилі без використання кисню.
У 1967 році був розроблений жетон з назвою «Сніговий Барс». Це був саме жетон, а не значок як прийнято було про це говорити. Кожен такий жетон мав свій порядковий номер, який надавався відповідно до підтвердженої інформації про сходження. Перший жетон був виданий Іванову Євгену Івановичу (1912-1975) в 1967 році.
З того моменту жетон «Сніжного Барса» отримував кожен, хто здійснював сходження на чотири семитисячника, розташовані на території СРСР. У різні періоди умовою було сходження на різні гори.
Але починаючи з 1990 року для отримання звання «Сніжний Барс» необхідно піднятися на п'ять вершин, розташованих на території Євразії, які перевищують 7000 м, а саме:
- Пік Ісмаїла Самані, колишній Пік Леніна (7495м), розташований на Памірі;
- Пік Перемоги (7439 м), розташований в горах Тянь-Шань;
- Пік Леніна, він же Пік Абуалі Ібн Сіно (7134 м), розташований на Памірі;
- Пік Корженевської (7105м), розташований на Памірі
- Пік Хан-Тенгрі (7010 м), розташований в горах Тянь-Шань.
В офіційних списках «Барсів» є багато іноземців, наприклад, поляк Анджей Баргель, який в 2016 році здійснив всі п'ять сходжень в рекордно короткий час (29 днів, 17 годин, 5 хвилин).
Сьогодні всього 650 осіб з усього світу мають звання «Сніжного Барса», з них 74 українця, з них 5 жінок. Що цікаво, перша жінка отримала титул «Сніжного Барса» в 1970 році.
Перша жінка «Сніжний Барс» Людмила Аграновська (жетон №16)
Але і серед уже визнаних «Барсів» є ті, хто виділяється на загальному тлі. Наприклад Борис Коршунов, який є дев'ятикратним (!) Володарем цього титулу. Останнє своє сходження на всі п'ять вершин він зробив у віці 69 років. Або ж Андрій Целіщєв, він отримав «Сніжного Барса» у віці 22 років.
«Сніжний барс» - не просто звання, це ініціація в число кращих в світі альпінізму, це певна посвята для тих, хто займається альпінізмом все життя. Володарів звання «Сніжний Барс» поважають в світі альпінізму і прислухаються до їхніх порад і рекомендацій.
Та справжнім Оскаром в світі альпінізму є «Золотий Льодоруб». Це міжнародна премія, яка присуджується щорічно французьким журналом Montagnes и The Groupe de Haute Montagne (GHM).
Оскар в світі альпінізму - "Золотий Льодоруб"
Премія «Золотий Льодоруб» була заснована щорічним французьким журналом Montagnes и The Groupe de Haute Montagne в 1992 році.
Кращі альпіністи світу надають свої досягнення на розгляд журі. Потім з усіх заявок представники журі визначають кращі і вручають премію «Золотий Льодоруб». Зазвичай церемонія вручення проходить в Шамоні (Франція) або в Курмайор (Італія) на початку нового року (лютий-квітень).
Ця премія не має конкретних номінацій, тому найчастіше «Золотий льодоруб» присуджують декільком сходжень. При врученні премії можливі уточнення, за які саме досягнення вона вручена. Так, починаючи з 2008 року премія також вручається «За досягнення всього життя».
«Золотий Льодоруб» вручають за першопрохідство, відкриття нових шляхів на знайомі вершини, за знакові досягнення. Вершина може бути і не найвищою, але якщо альпіністи змогли розробити, а пізніше і реалізувати технічний маршрут, якого раніше не було, то таке сходження цілком може претендувати на «Золотий Льодоруб»!
Маршрут Микити Балабанова І Михайла Фоміна на вершину гори Талунг (Talung, 7349 м) по Північно-Західному контрфорсу, за який вони отримали "Золотий Льодоруб"
На нагородження міжнародною премією приїжджає всесвітня еліта альпінізму. Там можна зустріти різні покоління першопрохідників, які в різний час внесли свій вклад в розвиток альпінізму.
Першим володарем премії «Золотий Льодоруб» був Андрій Штремфель зі Словенії за своє сходження на Канченджангу по південно-західному гребеню в 1991 році. Це сходження він здійснив на пару з Марко Презелем.
Андрій Штремфель та Марко Презель - перші володарі премії "Золотий Льодоруб"
ЦІКАВИЙ ФАКТ: Марко Презель є першим володарем і чотириразовим (!) Кавалером вищої нагороди в альпінізмі «Золотий Льодоруб» за сходження в 1992, 2007, 2015 року, 2016 роках.
Нагородження альпініста премією «Золотий Льодоруб» - це не просто премія, це підсумки всього життя. Щоб отримати «Золотий Льодоруб» необхідно жити альпінізмом і горами. І ті, хто отримав цю премію, не ставили собі за мету її заполучити, вони просто робили те, що змушує їх очі горіти, а серце битися частіше. Тому, що одна справа ходити перевіреними шляхами, водити комерційні групи на вершини і милуватися краєвидами, і зовсім інша - йти туди, де ще не ступала нога людини, підніматися там, де, здавалося б, шансів на сходження немає, кидати виклик самому собі і з нуля розробляти стратегію і крок за кроком підніматися до вершини.
«ЗОЛОТИЙ ГАК» («GOLDEN PITON»)
У Сполучених Штатах є своя альтернатива «Золотому Льодорубу» - премія «Золотий Крюк».
Американський журнал Climbing щорічно вручає премію GOLDEN PITON ( «Золотий Крюк»), яку присуджують в шести дисциплінах, кращим з кращих в сфері альпінізму і скелелазіння. Якщо в сфері скелелазіння оцінюються, в основному, досягнення американських скелелазів, то в сфері альпінізму оцінюють досягнення альпіністів з усього світу. Наприклад, Денис Урубко отримав «Золотий Крюк» за сходження на Макалу, він і його група були першими, хто зробив це взимку. А українець Микита Балабанов отримав «Золотий Крюк» за своє сходження на вершину Талунг (7349м) восени 2015 року.
Ще одна всесвітня премія з альпінізму це EIGER AWARD.
Це одна з найвищих премій у світі альпінізму. Заснована була в 2008 році в Гріндельвальді (Швейцарія). Цю премію вручають не за досягнення і сходження, як «Золотий Льодоруб», а за популяризацію альпінізму. Адже ходити в гори і демонструвати всю захопливість гір - далеко не одне й те саме.
Денис Урубко та Марко Моро на врученні EIGER AWARD за перше зимове сходження на Макалу
В якості журі запрошують професійних альпіністів, представників туристичних фірм і журналістів.
Окремо варто відзначити Eiger Special Award, цю премію вручають особистостям і компаніям, які присвятили своє життя і діяльність розвитку альпінізму.
У світі альпінізму є окреме поняття «Корона Світу». Це сходження на всі 14 «восьмитисячників» планети.
ЦІКАВИЙ ФАКТ: вершин, з висотою понад 8000 м, насправді більше, але під час обліку «восьмитисячників» враховуються вершини, розташовані на великих відстанях одна від одної.
На сьогоднішній день всього 38 осіб з усієї планети «завоювали« Корону Світу »», з них три жінки.
Хоча бувають і спірні моменти по «завоюванню Корони Світу». Наприклад, українець Владислав Терзиул так і не зміг оскаржити сходження. Проблема була в тому, що, він піднявся, так би мовити, не на ту вершину. Він і його група піднялися на Шишабангма Центральну, висота якої 8013 м, а необхідно було пройти ще близько 500 м і піднятися на Шишабангма Головну висотою 8027 м. І незважаючи на те, що обидві вершини перевищують 8000 м, Владиславу не зарахували це «Завоювання Корони Світу ».
Першим «завойовником Корони Світу», тим, хто піднявся на всі чотирнадцять «восьмитисячників», був Райнгольд Месснер в 1986 році. Всі свої сходження він здійснив у спортивному стилі без кисню.
Райнгольд Месснер перед першим безкисневим сходженням на Еверест, 1978 р.
Українці, які мають особливі титули
Незважаючи на те, що в Україні немає високих гір, український альпінізм розвивається і розвивається не погано. Сьогодні на території країни функціонують кілька шкіл альпінізму від ФАіС, зокрема, дитяча школа альпінізму в Сумах.
Якщо говорити про видатних альпіністів країни, то тут історія починається ще з часів Радянського Союзу.
Наприклад, Владислав Терзиул, про якого ми вже згадували в статті. Своє звання «Сніжного Барса» він отримав ще за часів Радянського Союзу. Він один з небагатьох українців піднявся на всі «семитисячники» на території Євразії, Завойовник «Корони світу ». На його рахунку безліч сходжень різної складності.
Владислав Терзиул
Ігор Чаплинський - альпініст, скелелаз, майстер спорту. Здійснив багато знакових сходжень на вершини планети, піднявся на всі «семитисячники» колишнього Союзу, крім Піку Перемоги. Удостоєний «Золотого Льодорубу» в 2007 році за сходження на Шінгу-Чарпа (5800 м) як першопроходець по північному гребеню.
Ігор Чаплинський
Микита Балабанов і Михайло Фомін отримали «Золотий Льодоруб» і «Золотий Крюк» за своє сходження в Непалі на вершину Талунг, за маршрутом, який до них ще нікому не вдавалося пройти.
Микита Балабанов і Михайло Фомін на врученні "Золотого Льодоруба"
Сергій Бублик - володар звання «Сніжного Барса» і ордена Едельвейса третього ступеня.
Сергій Бублик
Володимир Рошко - володар звання «Сніжного Барса», кавалер ордена Едельвейса за заслуги другого ступеня, випускник школи «Абалаковець», а сьогодні МСМК України, один з кращих гідів клубу Кулуар. Переможець в номінації Людина року в 2010 році.
Володимир Рошко, Ярослав Рева та Олексій Литовченко під час сходження на вершину Абудалауріс по новому розробленому маршруту Міф,2019 р.
Як бачите, альпінізм - спорт для обраних, і не тільки тому, що підготовка, виїзди та експедиції затратні фінансово, кошти завжди можна знайти при бажанні, тут важливо зберігати здоровий глузд і холодний розум. Альпінізм - як певна філософія життя, якщо не присвячувати цій справі всього себе, успіху не домогтися. І під успіхом ми маємо на увазі не тільки отримання розряду, титулу або чергового звання, а збереження власного життя. Уміння вчасно зупинитися, прислухатися до власної інтуїції, ось основні риси справжнього альпініста. Мало просто тренуватися, вміти користуватися спорядженням і приїхати в гори, необхідно читати рельєф гори, відчувати настрій вершини і вміти відступити при необхідності. Адже, як показує досвід поколінь і практика, гори пускають на вершину далеко не всіх. І це треба розуміти.
