Довідкова інформація 

Хто організатор 

Коломієць Артем 

Загальні параметри

• Вид туризму: велопохід вихідного дня 

• Протяжність активної частини походу в км: 124

• Тривалість “ходових” днів: 3

• Дати проведення: 12-14.04

• Дані про учасників походу: Коломієць Артем, Франко Іван

• Автор звіту: Коломієць Артем

• Район походу: Дніпропетровська область, Україна

• Детальна нитка маршруту: місто Дніпро – село Вільне – смт Гвардійське – село Василівка – село Кочережки – село Булахівка – село Меліоративне – село Соколове – село Олександрівка – місто Дніпро

Вступ

Прийшла весна й ти ловиш себе на думках про велопохід, але після зими ще недостатньо в формі? Для того, щоб після великої перерви швидко повернутись до гарної фізичної форми чудово підійдуть походи вихідного дня. В даному випадку – на велосипедах. 

Отже, свою підготовку я розпочинаю з пошуків напарника. Благо, на роботі всі на одній хвилі! 

– Ваня поїхали покатаємося? 

–Так, звичайно!

Все вийшло легко, й я переходжу до другого етапу: підлаштовую графіки роботи до прогнозу погоди, оскільки весна пізня, погода скаче досить різко. Отже, 13-14 квітня – чудовий варіант з того, що пропонує природа серед тижня (+5…+9, невеликий дощ).  

Наступний етап – це вибір маршруту, але це найлегше, оскільки за період зимової скуки я їх придумав безліч. Тепер залишилось тільки зібрати речі й приїхати на велосипедах на роботу, оскільки ми стартуємо одразу після робочого дня. 

Варіанти приїзду та від'їзду + аварійні виходи з маршруту 

Найцікавіше завжди знаходиться на відстані від цивілізації. Нашим завданням було від’їхати якомога далі від великого міста й там вже продовжити наші пригоди. З найпростіших варіантів це:

• електричка;

• автобус;

• поїзд. 

Ми обрали електричку – дешево й сердито. 

Маршрут був складений таким чином, щоб бути відносно недалеко від населених пунктів. За необхідності сходи були заплановані в село Вільне та в село Меліоративне. Звідти можна легко дістатись назад в Дніпро. 

Опис маршруту 

Графік руху

1-й день: Дістатись до точки старту 

О 19.00 після робочого дня ми з моїм колегою Івном рушаємо на залізничний вокзал міста Дніпро на дизельну електричку Дніпро–Красноград. Наш шлях лежить до станції село Вільне. Електричка відправляється о 19:50, прибуває о 21:51

Хочу звернути вашу увагу на те, що це дизельна електричка плацкартного типу й тому потрібен велосипедний чохол або чудове красномовство, щоб домовитись з провідником. В нашому випадку чохли були, але через те, що вагон був пустий, не хотілось розбирати велосипед, оскільки ми прибували досить таки пізно. 

Зі станції до місця ночівлі, а саме на вододром біля смт Гвардійське, всього 6 кілометрів. Однак з урахуванням пізнього прибуття, часу на встановлення табору та нічних розмов – спати ми лягли близько 2 години ночі. Нашою домівкою став намет Marmot. 

2-й день: Спуск та підйом – сьогодні наш девіз 

Також хочу звернути увагу на місце ночівлі. Тут є столик та лавочки, місток для риболовлі, піщаний пляж та все це оточено сосновим лісом. Це улюблене місце відпочинку місцевих з села, тому раджу на ніч складати всів речі в намет. Якщо спите чутливо, то щоб виспатись, встановлюйте намет подалі від пляжу. 

Прокинулись ми сьогодні досить пізно й одразу почали збори. Кава, енргетичні батончики й – в дорогу. День сьогодні – не дуже великий по кілометражу, але не легкий по набору висот. 

 На початку шляху є дорога в лісництво, куди можна сміливо заїхати та насолодитись пейзажами столітніх дубів. 

 Сьогодній шлях пройде через багато сіл, тому протягом усього дня можна зайти в найближчий магазин та докупити те, що забули або поповнити запаси води, хліба, тощо. Але сильно налягати не варто, оскільки весь день пройде під девізом “Вгору-вниз” по горбистій місцевості.

Сьогоднішній шлях від смт Гвардійського до села Василівка проходить біля річки Самара й Самарського лісу, який наче мох, розстелився й чудово проглядається з високого правого берега. Крутити в хмарну погоду й дощову морось досить приємно, але доводиться грітися інтенсивно крутячи педалями на підйомах. 

Середина дня й обід нас застав за селом Андріївка, де ми розташувались на лавочці для приготування їжі та обідньої трапези)))

 Ситно перекусивши, ми знову вирушаємо в путь до села Василівка. Там знаходиться понтонний міст, переїхавши через який, можна потрапити в саме серце лісу. Але на жаль рясні весняні опади внесли свої корективи. 

Тому швидко прикидуємо новий план й намагаємось його дотримуватись.

Вирішили їхати до найближчого мосту в селі Кочережки, де ми переправились на лівий берег Самари. Єдине, що засмутило – це незапланований додатковий відрізок шляху, на який ми не розраховували, але ліхтарі у нас з собою були тож: “Вперед до пригод!!!”

Опинившись на лівому березі одразу за мостом в діброві, ми почали шукати місце для ночівлі на березі. Проїхавши метрів 400 вліво та оцінивши вологість в звичайному листяному лісі, ми вирішуємо їхати далі, незважаючи на пізній вечір. 

В пошуках хвойного лісу, в якому має бути тепліше, ми знайшли реконструйовану землянку часів Денікіних. 

 На відрізку шляху від села Кочережки до села Булахівка справа на карті є дві водойми, оточені сосновим бором, де можна стати на ночівлю. Ми обрали більш південне озеро для ночівлі. 

Ну й, як звичайно кінець дня проводимо за відпрацьованою схемою: встановлення намету, приготування їжі та душевні розмови. 

3-й день: Не хочу додому, але завтра на роботу 

 Учора ввечері ми прийняли колективне рішення зробити ранній підйом та ранній старт. І ось ранок, на годиннику 8:00, а в вухах – шум крапель дощу по тенту намету.

Друга спроба – о 10-ій  годині, а дощ все йде й досі. Третя – о 12-ій, дощ менший, але все ж йде. Лежати більше немає сил, та й наперед виспатись все рівно не вийде: кава, сніданок, збори, в дорогу. 

Далі маршрут буде проходити по степному району, тому окидуємо поглядом уже рідну галявинку й в дорогу. 

Далі нас чекали 70 кілометрів шляху додому, половина з яких проходила по трасі М-04. В поєднанні з дощем – це не найприємніша справа, особливо мряка від проїжджаючих фур. В зв'язку з погодними умовами стартуємо о 14-ій, а в Дніпро заїзджаємо о 21:30 й п’ємо каву уже в теплому кафе.

Небезпека на маршруті

В суху погоду це досить гарний та цікавий маршрут. Але оскільки ми вирішили їхати його в квітні та й з погодою нам не пощастило, то дощі внесли свої правки до нашої пригоди. 

Основною проблемою для нас були пошуки сухого місця під намет. Ми орієнтувались на рельєфні підвищення та хвойні ліси, все таки там вологи менше. 

На відрізку Гвардійське–Василівка – перепади висот, будьте готові багато крутити педалі вгору.  

Особливо уважними треба бути, коли їдете по трасі, важливо дотримуватись ПДР й дистанції. Будьте готові до зниженої видимості в дощову погоду.  

Цікаві природні, історичні, архітектурні об’єкти на маршруті

Маршрут проходить мальовничою місцевістю. Хвойні ліси, простори та природа дарують відчуття спокою та умиротворення. Крім цього, на маршруті можна подивитись:

• на початку маршруту – лісництво, можна заїхати подивитись на віковий дубовий ліс;

• берег річки Самара та Самарський ліс;

• понтонний міст в селі Василівка;

• недалеко від села Кочережки є реконструйована землянка часів Денікіних. 

Вартість харчування та пересування по маршруту

На маршруті пересувалися самостійно на велосипедах. 

Оскільки наша похідна кухня представлена системою приготування їжі Jetboil Sumo, то для нас чудовим варіантом була сушена їжа від українського виробника  ЇDLO. На додачу  у нас з собою були хліб, солодощі, чай. До сушеної їжі ми взяли трохи сала та копчену ковбасу. Взагалі питання харчування під час велоподорожей – це тема цікава, з одного боку – воно має поживним, а з іншого – важливо не переїдати, тому що важко крутити педалі. 

Підсумки, висновок та загальні враження 

Як епілог хочу підкреслити, що це був чудовий похід, з різними рельєфами, різноманіттям флорита погоди. 

А ще я зробив дял себе висновок, що з велосумками бренду Acepac набагато зручніше, вони чудово себе проявили. При правильному пакуванні спорядження вони не бовтаються й добре поводять себе на бездоріжжі. 

Відмінною характеристикою цих сумок також хочу відмітити вбудований гермочохол, що означає повний спокій за свої речі в дощову погоду. 

Важливо розуміти, що велопохід в холодний період – це випробування фізичних сил та моральної стійкості. Необхідно бути готовим до поганої погоди, дощу й навіть на випадок “якщо щось піде не так” до снігу. 

Ще один важливий момент – це одяг. Він має бути досить вітростійким, щоб ви не замерзли на спусках або при зустрічному вітрі, добре дихати й виводити вологу назовні, щоб шкіра залишилася сухою, й при цьому зберігати тепло на привалах та на відпочинку. У нас по одягу були:

• велосипедні штани з вітрозахисними вставками;

• велосипедні куртки з захистом від вологи та вітру;

• синтетична термобілизна;

• балаклави;

• велосипедні рукавички;

• синтетичні шкарпетки для їзди;

• пухова куртка та пухова жилетка для табору;

• шерстяні шкарпетки для табору. 

Наша рекомендація: що взяти в велопохід вихідного дня

1. Гарний, надійний велосипед, розрахований на бездоріжжя.

2. Ремкомплект.

3. Велосумки з захистом від вологи.

4. Велочохол для транспортування велосипеду в громадському транспорті. 

5. Дощовик.

6. Намет та речі для сну – спальний мішок, килимок, можна також легку подушку. 

7. Систему приготування їжі (Джетбойл) й сублімовану їжу.

8. Велоліхтарик + налобний та/або кемпінговий ліхтарик. 

9. Телефон та повербанк.

10. Гарний настрій!

Найголовніше – беріть з собою в подорож близьких по духу людей, адже саме з ними неважливі будь-які повороти погоди та життєвих труднощів!!!